Квітка лаванди (іспанська казка)

***

Квітка лаванди (іспанська казка)

Жив собі один удівець, і була в нього дуже вродлива дочка. Він так любив її, що й не одружувався вдруге, аби не приводити в дім мачухи. А в сусідстві з ними жила вдова, котра мала двох дочок. Вдова мріяла вийти заміж за сусіда, але ніколи й словом не обмовилася про це. Вона все піддобрялася до його дочки: коли та проходила повз її дім, запрошувала до себе й частувала солодощами. Так вона здобула її прихильність.

Батько, бачачи, як сусідка жалує його дочку, вирішив, що кращої мачухи для неї не знайти, і запропонував удові одружитися з ним.

Вдова, яка тільки цього й чекала, одразу згодилась і присяглася сусідові, що любитиме його дочку дужче за своїх: така вже вона гарна та мила.

Побралися вони. Спочатку все йшло добре. Але падчерка була вродливіша й лагідніша за мачуху, і люди більше її любили. Це почало дратувати мачуху. І тоді дівчина перейшла жити до своєї тітки, що була чаклункою.

Якось зібрався батько на ярмарок, і дочка завітала до нього попрощатися.

Від’їжджаючи, батько й питає в мачушиних дочок:

– Що вам привезти з ярмарку?

– Мені хустку за вісім дуро – відповіла одна.

– А мені шовкову сукню,– відказала друга.

– А тобі що? – звернувся батько до рідної дочки.

Та, навчена своєю тіткою, попрохала:

– Привези для мене сім’я лаванди.

– І більш нічого?

– Мені й цього досить.

– Гаразд,– згодився батько та й поїхав.

Повернувшись додому, він подарував хустку та сукню мачушиним дочкам, яких дуже втішили обнови. А рідна дочка взяла сім’я лаванди і посіяла у вазоні. Невдовзі виросла у неї лаванда, та така пишна, що заздрило все селище.

Опівночі брала дівчина свій вазон, ставила на підвіконня і примовляла:

– Принце, з'явись!

Квітка лаванди вже тягнеться ввись.

Тої ж миті прилітав дуже красивий птах, опускався на вазон і перекидався дивовижної вроди парубком. Заходив парубок до кімнати, сідав поруч дівчини цілу ніч розмовляв із нею, а коли наставала хвилина прощання, ронив гаманець.

Розбагатіли тітка з дівчиною. Тітка купувала племінниці все, що заманеться, а та наряджалась, як жодна дівчина в селищі.

Мачуху з’їдала заздрість, і вона сказала старшій дочці:

– У домі твоєї сестри відбувається щось загадкове. її тітка не має великих достатків, але вдягає племінницю як паву. Піди до них і залишся на ніч – може, про щось дізнаєшся.

От пішла старша мачушина дочка надвечір у гості до зведеної сестри, хоч ніколи досі в неї не була.

За розмовою швидко збіг час, і гостя, вдавши, ніби боїться сама вертатись пізно додому, попросилася заночувати. Не гнати ж було її на вулицю: приготували їй постіль і поклали. Надворі вже споночіло, і старша мачушина дочка, яка змалку звикла лягати рано, заснула ще до півночі. Тому вона сказала матері, що нічого незвичайного не побачила.

– Ти, мабуть, прохропла цілу ніч і все прогавила,– здогадалася молодша сестра. – Сьогодні піду я і про все довідаюсь, от побачиш!

Пішла молодша мачушина дочка у гості і теж лишилася заночувати.

Увечері, як полягали спати, гостя не заснула, хоча й прикинулася, що спить.

Коли годинник пробив дванадцяту, дівчина підвелася, взяла свій вазон, поставила на підвіконня і промовила:

– Принце, з’явись!

Квітка лаванди вже тягнеться ввись.

Тільки вона це сказала, як прилетів птах і перекинувся парубком. Сів парубок біля дівчини й проговорив із нею всю ніч. А вдосвіта, перш ніж зникнути, зронив гаманець.

Гостя, яка не стулила очей, повернувшись додому, дорікнула сестрі:

– Сплюха ти! Якби пильнувала, ми б давно про все знали.

І розповіла матері про те, що побачила.

– Он як! – вигукнула мати.– Я ж казала, тут щось не чисте. Бо звідки така пишнота, коли тітка не багачка? Та нічого, скоро скінчаться їхні розкоші.

Вона зайшла в дім, але швидко повернулася й мовила до молодшої дочки:

– Візьми ці ножиці, повернися до зведеної сестри і непомітно встроми їх тупим кінцем у вазон.

Взяла та ножиці, повернулася до зведеної сестри й сказала:

– Я, здається, забула в тебе сережку, бо вдома її немає.

Сестра відповіла, що не бачила сережки, однак запропонувала пошукати разом.

Почали вони шукати ту сережку, і мачушина дочка непомітно встромила ножиці у вазон, а тоді дістала сережку, яку заздалегідь сховала, і вигукнула:

– Ось вона!

Потім повернулася додому й розповіла про все матері.

Настала ніч, годинник пробив дванадцяту, взяла дівчина свій вазон, поставила на підвіконня й промовила:

– Принце, з’явись!

Квітка лаванди вже тягнеться ввись.

Прилетів птах, хотів опуститися на вазон, та раптом скрикнув:

– Ой леле, ти мене вбила!

Дівчина заплакала, бо не зрозуміла, що все це означає. А лаванда одразу почала в’янути, листя обсипалося, і стало видно скривавлені ножиці, які встромила зведена сестра. Тоді дівчина збагнула, чому закричав птах.

– Не плач,– мовила тітка.– Переодягнися лікарем, візьми цю пляшечку і йди, куди я скажу. Коли дістанешся до палацу, попроси, щоб тобі дозволили оглянути хворого принца. Проведеш змащеною цим бальзамом пір’їнкою по його рані, а коли він одужає, повернешся додому. Тільки не викажи себе та не бери ніякої винагороди.

Дівчина так і зробила. Вбралася в одіж, яку дала їй тітка, щоб скидатися на лікаря, та й пішла з селища. Довго йшла, аж поки нарешті дісталася до королівського палацу.

– Я знаю про хворобу твого сина і спробую вилікувати його з допомогою цілющого бальзаму,– сказала вона королю.

Її впустили до покоїв, і дівчина одразу впізнала принца й засмутилася, бо все його тіло було порізане.

Обмила вона рани, а потім провела по них змащеною в бальзамі пір’їнкою, і принцові одразу стало краще. А за кілька днів він зовсім одужав.

Почала дівчина збиратися додому. Але ні принц, ні король із королевою не хотіли відпускати її. Та дівчина не схотіла в них лишитися, і тоді вони вирішили щедро обдарувати її. Однак вона відмовилася від подарунків і лише сказала принцові на прощання:

– Пам’ятай, хто тебе врятував!

Повернулася дівчина додому і побачила, що лаванда її знову розцвіла й зробилася пишною, як колись. Розповіла вона тітці про все, що з нею сталося, а опівночі взяла вазон, поставила на підвіконня й мовила:

– Принце, з'явись!

Квітка лаванди вже тягнеться ввись.

Тільки-но вона це сказала, як перед нею з’явився принц – він убіг до кімнати з шпагою в руці й вигукнув:

– Облуднице, зараз я тебе вб’ю!

Він уже хотів простромити її шпагою, але дівчина скрикнула:

– Пам’ятай, хто тебе врятував!

Тоді принц упізнав свою рятівницю, відкинув шпагу і, обійнявши дівчину, запитав, хто встромив ножиці у вазон.

Вона повідала йому все по щирості, і звільнений від чарів принц, дізнавшись, що дівчина ні в чому не винна, забрав її до палацу й одружився з нею. І зажили вони так щасливо, як ніхто в світі.

* Дуро – іспанська монета.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)