Куйкинняку та Минкусин (коряцька казка)

***

Куйкинняку та Минкусин (коряцька казка)

Одного разу Минкусин пішов на полювання в тундру. Прийшов і сховався в моху. Невдовзі підійшов до нього дикий олень.

Минкусин дістав ножа й заколов оленя. Потім завдав собі на плечі й пішов додому.

Дома мати спитала:

– Хто це тобі дав?

– Сам убив.

І знову пішов у тундру Минкусин. Виліз на високе дерево.

Раптом побачив: схилом гори іде ведмідь. Ось він уже близько підійшов.

– Здоров, Минкусю!

– Е!

– Що робиш, Минкусю?

– Рубаю дерева.

– Для чого дерева?

– А для чого-небудь.

– Мабуть, ти й кедрових шишок назбирав?

– Авжеж! Два курені кедрових шишок призапасив.

– А що як я в тебе жити зостанусь?

– Не знаю. Мабуть, мати моя не захоче, щоб ти з нами жив.

– Якщо вона не прийме мене, я тебе з’їм.

– Ну що ж, приходь.

Невдовзі ведмідь прийшов до них.

– Привіт, ведмедю.

– Ну от, я й прийшов,– відповів ведмідь.

За один раз він випив два чайники чаю, з’їв дві в’язанки юколи.

Після цього спитав:

– Скільки ж лишилось у вас запасів? О, вже небагато. Як тільки я з’їм половину ваших запасів, то з’їм і тебе з матір’ю.

Другого дня Минкусин подався в тундру.

Прийшов і ну плакати.

Куйкинняку почув, наздогнав його.

– Здоров, Минкусю! Що з тобою?

– Ох, лиха година! Ведмідь сказав, що як упорається з половиною наших запасів, з’їсть і мене з матір’ю.

– Дарма, Минкусю, не плач! Завтра я прийду із списом. Та ще й нагострю його гарненько.

Наступного дня прийшов Куйкинняку. Ведмідь, наївшись, спав.

Минкусин зустрів Куйкинняку:

– Привіт, Куйкинняку! Ти прийшов.

– Авжеж, прийшов! – мовить Куйкинняку, а сам поглядає на всі боки,– Чого це там кухлянка ворушиться? Наче хтось дихає під нею?

Минкусин сказав:

– Там ведмежі шкури кухлянкою накриті.

Трохи згодом Минкусин мовив:

– Дай-но я вийду надвір.

Тоді й мати його каже:

– Вийду і я.

Як тільки вони вийшли, Куйкинняку всадив списа у ведмедя і вбив його.

– Ех, давненько не пробував ведмежатини!

Одразу ж увійшли Минкусин з матір’ю.

– Тепер маєте що їсти,– сказав їм Куйкинняку.

– Ох, не знаємо, як тобі й дякувати,– мовила йому мати.

Куйкинняку завдав собі на плече ведмеже стегно і пішов додому.

Залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)