Крук і жайворонок (таджицька казка)

***

Крук і жайворонок (таджицька казка)

Був собі колись дуже захланний і неперебірливий крук. Побачив він якось жайворонка й каже йому:

– Що, попався непосидючий безтурботний жайвороне? Тепер скажи, як тебе з’їсти: з пір’ям чи таки обскубти?

– О чорний пишномовний круче! – мовив жайворонок.– Як добре, що я попався тобі. Адже ми з тобою одного роду. Я все одно не нині, то завтра попав би в пазури якомусь котюзі й пропав би ні за що. А ти як хочеш, так і з’їж мене, то вже твоя воля. Тільки ти щойно бабрався своїм дзьобом у стерві, а моє м’ясо чисте. Тож піди й пополощи дзьоба, а я за той час обскубу собі пір’я, аби ти міг із задоволенням поласувати.

Послухав крук жайворонка, полетів до арика3, та тільки хотів був помити собі дзьоба, як арик запротестував:

– Я чистий та охайний, з мене п’є воду всеньке місто, а твій брудний дзьоб смердить стервом. Візьми дзбан, набери з мене води і тільки так умийся.

Полетів крук до гончара, сів на дверях його ятки й каже:

– Дядьку гончарю, агей, дядьку гончарю, дайте мені дзбана. Я піду до арика, наберу води, помию собі дзьоба та з’їм жайворонка.

А гончар йому на те:

– Не маю глини. Піди й принеси з отого пагорба, і я виліплю тобі гарного дзбаночка.

Полетів крук, сів на пагорб і каже:

– Пагорбе, агей, пагорбе, дай но мені глини. Я віднесу її гончареві, той виліпить мені дзбана, наберу в нього води з арика, помию собі дзьоба – з’їм жайворонка.

А пагорб йому на те:

– Глина моя тверда, так просто її не набереш. Піди до гірського цапа й попроси, аби дав тобі свого рога, ним ти накопаєш глини.

Полетів крук, сів на верх гори, побачив там гірського цапа з розкішними рогами й каже йому:

– Цапе, агей, цапе, дай-но мені свого рога. Я накопаю ним на пагорбі глини, віднесу її гончареві, той виліпить мені дзбана, в дзбан наберу води з арика, помию собі дзьоба і з’їм жайворонка.

Крук і жайворонок (таджицька казка)

А рогатий цап йому на те;

– Я дуже голодний. Принеси мені зеленої травиці, отоді й дам тобі рога.

Махнув крук крилами, спустився з верху гори на луку та й каже:

– Луко, дай-но мені трави. Я віднесу її цапові, візьму в нього рога, накопаю на пагорбі глини, дам її гончареві, гончар виліпить мені дзбана, я наберу води з арика, помию собі дзьоба і з’їм жайворонка.

– Трава моя жорстка, без серпа ти її не втнеш.

Полетів крук до села, сів на кузню й гукає:

– Дядьку ковалю, агей, дядьку ковалю, дайте мені серпа.

Я нажну трави, віднесу її цапові, цап дасть мені рога, накопаю ним на пагорбі глини, віддам її гончареві, гончар виліпить мені дзбана, в дзбан наберу води, помию дзьоба і з’їм жайворонка.

А коваль йому:

– Сьогодні у мене якраз скінчилося вугілля. Принеси його з Чорної гори, і я викую тобі добрячого серпа.

Полетів крук до Чорної гори й каже:

– Чорна горо, агей, Чорна горо, дай-но мені вугілля. Я віддам його ковалеві, той викує мені серпа, серпом нажну трави й віднесу її цапові, цап дасть мені рога накопати на пагорбі глини, глину віддам гончареві,- гончар виліпить мені дзбана, з дзбаном піду до арика, наберу води, помию собі дзьоба і з’їм жайворонка.

А гора йому відповідає:

– Вугілля в мене немає. Піди до лісу, принеси мені колод, я їх попалю й нароблю вугілля. Ти набереш його собі й підеш.

Полетів крук до лісу, сів на гілку чинора й каже:

– Лісе, агей, лісе, дай-но мені колод. Я віднесу їх до Чорної гори, та напалить з них вугілля, його я віддам ковалеві, коваль викує мені серпа, з серпом піду в леваду, нажну трави, віднесу її цапові, цап дасть мені свого рога накопати на пагорбі глини, глину віднесу до гончара, гончар виліпить з неї дзбана, я наберу в дзбан води, помию собі дзьоба і з’їм жайворонка.

Пожалів ліс крука, дав йому колод. Поніс їх крук до Чорної гори. Та взяла колоди, напалила з них вугілля. Крук віддав вугілля ковалеві. Коваль викував гострого серпа. Нажав крук на лузі трави й відніс її цапові. Цап дав йому рога накопати на пагорбі глини. З глини гончар виліпив Дзбана. Побачив крук того дзбаночка і так зрадів, що не знав, що йому казати. «Тільки б, не дай боже, не розбився»,– подумав про себе та й повісив дзбана собі на шию.

Приходить до арика й каже:

– Арику, гей, арику, я дзбана приніс, дай-но мені води.

– Набери собі сам,– відказав йому арик.

Підійшов крук ближче і, навіть не знявши дзбана з шиї, занурив його у воду. Дзбан пірнув і крука за собою потяг.

Як не силкувався крук, а вивільнитися не зміг, такі втопився.

Побачив це жайворонок, защебетав собі та й злинув угору.

* Арик – водогінний канал.

Залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)