Коштовність (таджицька казка)

***

Коштовність (таджицька казка)

Колись давно був у одній країні звичай не догодовувати старих людей до смерті, а скидати з височенної гори в провалля. І мали це робити із старими батьками їхні рідні діти.

Ось нагадав падишах одному з своїх найкращих воїнів, що пора тому вже нести скидати з гори свого батька. Мусив той воїн брати на плечі рідного батька й нести на смерть. Дорогою сіли вони на камені перепочити, й батько тяжко-тяжко зітхнув

– Не зітхайте, тату, бо в мене й так душа болить, – каже син.

– Та як же, сину, не зітхати, коли аж оце згадав, як і я ніс на гору свого батька, і ми теж відпочивали на оцьому камені.

Воїн той був чоловік милосердний і розумний, збагнув, що невдовзі й він опиниться на батьковому місці. Тому не поніс батька далі, а дочекався ночі й повернувся з ним додому. Посадив батька в скриню, звелів жінці подавати йому туди їсти і нікому про те не казати.

Через якийсь час вирушив падишах у похід і призначив того воїна тисяцьким. Вів падишах своє військо понад річкою та й загледів сяйво в глибині води. Став придивлятися – наче діамант висвічує з дна.

– Ця коштовність варта бути в моїй скарбниці. Ану дістаньте її, – звелів падишах воїнам.

Пірнали воїни, пірнали, а коштовності так ніхто й не дістав.

Розлютився падишах і звелів з порожніми руками не виринати. Так потонуло тисяча воїнів. Знетямився падишах і накинувся на тисяцького:

– Нема твоєї тисячі, тепер мусиш сам дістати коштовність.

Засмутився тисяцький та й каже:

– О милосердний володарю, дозвольте мені з’їздити попрощатися з родиною. Я за дві години повернуся.

Приїхав той чоловік додому, попрощався з дітьми, з жінкою, дійшла черга й до батька:

– Беріг я вас, тату, скільки міг, а тепер доживайте віку без мене, бо я й сам іду на видиму смерть.

– Що таке, сину? Ану розказуй, – батько йому.

– Ішли ми походом понад річкою, та й нагледів падишах у воді якесь сяйво, наче діамант висвічує з дна. Тисяча воїнів потонуло, а нічого не дістали. Тепер моя черга пірнати. Оце відпросився попрощатися з рідними.

Вислухав його батько та й мовить:

– Сину мій, якби той діамант справді лежав на дні річки, то його дістав би перший-ліпший воїн. Виходить, нема в річці ніякого діаманта, а десь він у іншому місці й звідти сяє, а в воду проника відсвіт од нього. Мабуть, на березі є скеля чи дерево а там пташине гніздо має бути, бо хто ж іще, як не птаха, занесе коштовність на таку височину. Іди й розшукай.

Повернувся той чоловік до річки, дивиться, а на березі й дерево, а на гілляці над водою гніздо з тоненьких прутиків звито, і звідти сяє діамант. Поліз тисяцький на дерево, узяв коштовний камінь і віддав падишахові. А той мовив грізно:

– Чого ж ти одразу не дістав цього діаманта? І я не занапастив би тисячу своїх відважних воїнів.

Тисяцький сказав, що не відав ще тоді, звідки ллється світло коштовності. І змушений був зізнатися, що не виконав падишахового наказу й залишив батька жити і що таїну коштовності відкрив йому старий мудрий батько. А він лише ви-конав батькову волю. Глибоко замислився падишах.

А тоді звелів оповістити по всій країні, щоб віднині діти не скидали старих батьків з гори, а догодовували до смерті та навчалися в них мудрості. А тисяцького за його милосердя, розум і правдивість падишах призначив правителем одного з країв своєї держави. І зажили люди в краї у мирі та злагоді.

Залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)