Корольок та ведмідь (Брати Ґрімм)

***

Корольок та ведмідь (Брати Ґрімм) Якось влітку пішли ведмідь та вовк в ліс погуляти. Почув ведмідь прекрасний спів якогось птаха і каже:

 – Братику-вовк, що це за птах, який так прекрасно співає?

 – Тихше! Це король всіх птахів, – сказав вовк, – перед ним ми повинні схилятися.

 А то був корольок.

 – Якщо це так і є, – сказав ведмідь, – мені хотілося б подивитися на його королівський палац, проведи мене туди.

 – Це не так-то просто, як ти думаєш, – сказав вовк, – треба почекати, доки прибуде пані королева.

 А невдовзі з'явилася і пані королева, принесла в дзьобі корм, потім з’явився і сам король, і стали вони годувати своїх пташенят. Захотілося ведмедю скоріше підкрастися, але вовк схопив його за рукав і каже:

 – Ні, треба буде почекати, доки пан король і пані королева підуть.

 Запам’ятали вовк із ведмедем ту впадину, де знаходилося гніздо, а потім побігли звідти. Але не було ведмедю спокою, – хотілося йому скоріше подивитися на королівський палац, і він пішов туди невдовзі знов. А в той час король і королева далеко полетіли. Зазирнув ведмідь у гніздо, бачить – лежать у ньому п’ятеро чи шестеро пташенят.

 – Це і є королівський палац? – скрикнув ведмідь. – Ну, і непоказний же палац! А ви і зовсім не королівські діти, а підкидьки.

 Почули це молоді корольки, страшенно розсердилися і як запищать:

 – Ні, ми зовсім не підкидьки! Наші батьки люди чесні. Ведмідь, ти за це ще поплатишся!

 Стало ведмедю та вовку лячно, вони повернулися й засіли у своїх норах. А молоді корольки продовжували голосити на все горло; ось батьки принесли їм знов корм, а вони кажуть:

 – Не станемо ми їсти мушиних ніжок, навіть до них не доторкнемося, краще з голоду померти, доки не буде вирішено, законні ми діти чи ні. Був тут ведмідь і нас образив.

 Сказав тоді старий король:

 – Ну, заспокойтеся, ми це діло вирішимо!

 І він полетів із пані королевою до ведмежого барлогу й закричав біля самого лазу:

 – Ей, старий буркотун-ведмідь, ти навіщо образив моїх дітей? Погано тобі за це буде. Треба це діло вирішувати кривавою війною.

 І ось оголошена була ведмедю війна, і покликані були ним всі чотириногі звірі: бик, віслюк, корова, олень, косуля й усі решта звірів, що мешкають на землі. А корольок покликав усіх і все, що літає в повітрі, – не тільки птахів великих та маленьких, але й комарів, гедзів, шершнів, бджіл і мух, – усі повинні були злетітися.

 Підійшов час, коли повинна була початися війна; і вислав тоді корольок розвідників – дізнатися, хто у ворогів головний генерал-командир. Комар, найхитріший із усіх, став літати по лісу, де збиралися вороги, і, нарешті, сів.на дерево під листком, там, де давали бойовий пароль. Ось піднявся ведмідь, покликав лиса й каже:

 – Лис, ти самий хитрий із всіх звірів, ти повинен бути генералом і вести нас на війну.

 – Добре, – каже лис, – але які ж відзнаки ви мені дасте?

 Але ніхто цього не знав. Тоді сказав лис:

 – У мене красивий довгий пухнастий хвіст, і він схожий на рудий султан. Якщо я хвіст буду тримати вверх– то, значить, справа йде добре, і ви йдіть прямо за мною; а якщо хвіст опущу вниз – то біжіть світ за очі.

 Почув це комар, прилетів додому і переказав корольку все.

 Ось прийшов день, коли повинна була початися битва, і – туп-туп-туп! – прибігли із шумом чотириногі звірі, аж земля затремтіла. Прилетів і корольок у повітрі із своїм військом; і шуміло, дзижчало, гуділо повітря – аж страшно, ой, як страшно ставало всякому! Вони рушили з двох сторін один на одного.

 Вислав корольок униз джмеля, той повинен був сісти лису під хвіст і вкусити його що було сили. Отримав лис перший укус, здригнувся, підняв ногу, але все ж таки витримав і продовжував тримати хвіст високо. Але при другому укусі довелося йому хвіст опустити; а третього не міг він витримати, закричав і підгорнув хвіст між ніг. Побачили це звірі, подумали, що все пропало, і пустилися бігти світ за очі, кожний у свою нору. І птахи виграли битву.

 Полетіли тоді король та пані королева додому до своїх дітей і закричали:

 – Радійте, діти, їжте та пийте із задоволенням, ми на війні перемогли!

 Але молоді корольки сказали:

 – Ні, не станемо ми їсти доти, доки ведмідь не прийде до гнізда і не скаже, що ми– законні діти.

 І полетів корольок, підлетів до самого лазу барлога і як крикне:

 – Гей, ведмідь-буркотун, йди до гнізда моїх діточок просити у них вибачення й сказати, що вони законні діти, а інакше всі ребра тобі переламаю!

 І поповз ведмідь туди у великому страху і просив вибачення. Тільки тоді і заспокоїлися молоді корольки, сіли всі поряд, – стали їсти і пити і веселитися до самої пізньої ночі.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)