Королівна-упир (українська народна казка)

***

Королівна-упир (українська народна казка)

Десь-колись жили на світі король з королевою. Так довго у них не було дітей, що вони уже втратили усяку надію. Нарешті, через багато літ, з'явилася на світ королівська дочка. Але як тільки вона народилася, батько з матір'ю одразу зрозуміли, що хтось прокляв увесь їх рід: личко малої королівни та й усе тіло були темно-червоного кольору.

– Що поробиш? – зітхнув король. – На те воля Божа…

Він наказав заточити доньку у високій вежі, а сам звернувся до ворожбитів за порадою. Однак усі ворожбити лишень знизували плечима й зітхали – ніхто не міг нічим зарадити. Нарешті одна проста селянська жінка, яка зналася на зірках, напророкувала королю, що коли дівчині виповниться вісімнадцять років – вона помре, але якщо доля все ж змилосердиться над нею, королівна встане з домовини найгарнішою дівчиною в світі. Як не дивно, але пророцтво збулося.

Вісімнадцятирічна дівчина померла, а перед смертю попросила, щоб батько поставив її домовину в королівському склепі й щоночі посилав на варту вояка.

Першої ж ночі біля померлої королівни виставили варту. Коли на годинниковій вежі пробило дванадцять разів, червонолиця королівна встала, кинулася до вартового і випила з нього кров.

Наступної ночі все повторилось. Перелякані придворні не знали, що й думати, і ніхто не хотів йти вночі вартувати біля королівни. Врешті дав згоду один відважний вояк. Але як тільки він зайшов до королівського склепу, жах охопив його і він кинувся геть. На щастя, недалеко від того місця вояк зустрів якогось дивного старого чоловіка з довгою сивою бородою.

– Куди тікаєш, хто тебе так налякав? – поцікавився дідок. Вояк розповів старому все.

– Що ж… Твоїй біді можна зарадити. Я знаю, як це зробити. Але ти повинен мене у всьому слухатися. Якщо хоч раз вчиниш не так, як я звелю, – тобі не жити.

І дідок навчив вартового, що той має робити.

Вояк повернувся до склепу, з рушниці, плаща й шапки зробив опудало та й поставив його біля домовини. Сам сховався за найбільшою іконою. Опівночі королівна встала і закричала:

– Сьогодні в мене знову молоденький воячок!

Вона кинулася до опудала, а коли побачила, що це не людина, заверещала з люті і стала шукати справжнього вартового.

Королівна обнишпорила все навкруги, але нікого не могла знайти. Коли ж нарешті побачила вояка, заспівали півні, й упириця швиденько лягла на своє місце.

Вранці усі були дуже здивовані, що вояк залишився живий. Але наступної ночі його знову змусили вартувати.

Цього разу юнак сховався в каплиці, а на порозі залишив молитовник. Так йому звелів зробити дідок. Королівна і цього разу довго шукала вояка, а коли знайшла, то не могла увійти в каплицю, бо на сходах лежала освячена книга. Розлютившись, вона довго шукала іншого входу, аж тут заспівали півні, й упириця знову змушена була повернутися в домовину.

Третього разу вояк дочекався півночі, а коли королівна встала і кинулася його шукати, швидко ліг на її місце. І воно виявилося найбезпечнішим! Як не погрожувала вартовому упириця, як не лякала його – вдіяти нічого не могла. Юнак несміливо зиркнув на королівну й побачив, що обличчя й руки її стали білими, як у звичайної людини. Знову заспівали півні! Королівна безсило впала на коліна, потім повільно підвела голову… На юнака дивилися ясні добрі очі змученої дівчини.

– Дякую тобі, мій визволителю! Ти врятував мене од лютих мук. Вже ніколи більше я не питиму людської крові. А за твою відвагу, якщо погодишся, стану тобі дружиною.

Через кілька днів у королівстві справляли гучне весілля: простий вояк одружувався з прекрасною, як сонце, королівною.

Залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)