Королеве золото, або ж бочки сміття (українська народна казка)

***

Королеве золото, або ж бочки сміття (українська народна казка)

Один бідний русин вдень і вночі робив, але ні до чого не міг доробитися. А біда йде – біду й веде: в чоловіка здохла конячина. Потім коло хати впав і пліт. А в сусідстві з русином жили крамар і корчмар. Ті гендлярі, як не стало плота, вже й сміття кидали на його город, до того занапастилися на бідного сусіда.

Але біда, як кажуть, навчить розуму. Думав русин, як йому залатати дірки в гараздах, та й собі придумав: почав збирати сміття в бочки. Наповнив дві бочки, написав на них «Королеве золото» і повіз до міста.

А назустріч вигулькнув регімент жовнірів. Генерал подивився здалеку в окіану і прочитав на бочках усе, що було написано. Прискакав до русина й кричить:

– Стій, драбе, як ти смієш везти в місто королеве золото без військової варти!

– А звідки я візьму жовнірів?

– Я тобі дам!

– Най буде... Король вам подякує.

Генерал дав розказ, аби сто жовнірів не відходили й на крок від русинових бочок. Їхали, скільки їхали, аж їх у дорозі захопила ніч. Русин сказав жовнірам:

– Аби добре пантрували королеве золото, бо я йду в корчі спати.

Заліз у корчики і скоро заснув. Жовніри пантрували, скільки пантрували, а над ранком, коли майже всі придушили зайця, один із них, що мав липкі руки, сказав іншому:

– Ану позичмо трохи золота від нашого короля – він від того не дуже збідніє.

Вилізли на фіру, сунули руки в бочки і повитріщалися.

– Тут сміття, а не золото!

– Бігме, сміття... Видко, що ті русини дарують нашому королеві!

Перевернули бочки догори дном і теж лягли спати.

А русин прокинувся, підійшов до фіри і раптом закричав:

– Мой, жовніри, най вас дупдер свисне! Я це так не лишу!..

Побіг до генерала і замельдував:

– Мой, пане генерале, ади, твої жовніри обікрали короля! Нас тепер чекає мотуз і гілляка.

– Як це обікрали? – не повірив генерал.

– Ади, забрали золото, а в бочки накидали всілякого сміття. Що, скажете, аби-м тепер віз нашому королеві повні бочки сміття?

Генерал геть чисто перепудився.

– Слухай, чоловіче, не кажи королеві про моїх жовнірів. Я тобі заплачу...– І витягнув великий пулярець, що був набитий грішми.– На, й скажи королеві, що на тебе напали злодії. Викрутися сам та й мене в біду не пхай.

– Не журися, пане генерале, русин – як має гроші, то має і розум!

Бідний сів на фіру і – гайда додому. Купив собі козу, кілька овець, пацятко і живе-поживає.

А крамар і корчмар, як уздріли його гаразди, дуже здивувалися. Прийшли і питають:

– Звідки маєш усе те добро?

– Наш світлий король дав.

– За що?

– Та за то сміття, що ви накидали мені у город. Зібрав його в бочки, написав на них слова «Королеве золото» і повіз до столиці. Король довідався про те, і вислав сперед мене регімент жовнірів під командою самого генерала, аби злодіїв відганяли. А генералові сказав дати мені цілий пулярець золотих бринькачів.

– За що такі гроші? – не розуміли гендлярі.

– Та за мою любов до короля. Просили, аби-м ще привіз королеві золото.

– Продай нам ті бочки,– почали казати гендлярі.

– Кладіть на долоню тисячу золотих!

Крамар і корчмар заплатили гроші і взяли собі по бочці. Щодня складали до них сміття, А коли наповнили, викотили на фіру і – вйо до короля. Виїхали за село, коли назустріч – королеве військо. Втішилися, що так борзо зроблять файний гешефт.

А генерал дістав окіану і ще здалеку читає: «Королеве золото».

– Ади, мой, знову везуть сміття світлому монархові! – крикнув і затрусився, ніби у пропасниці.– Тепер я їх навчу, як збиткуватися з престолу!

Дав команду, аби сто жовнірів скакали за ним. Стали коло фірн, і він сердито запитав:

– Ану, яке золото везете королеві?

– Та, знаєте яке, пане генерале,– відповіли гендлярі.– Ви вже мали діло з цими бочками.

– Переверніть бочки! – дав розказ генерал.

Жовніри перевернули – посипалося сміття.

Генерал поблід від злості:

– Всипте їм по двадцять п’ять, але гарячих!

А жовнірам не треба було два рази казати. Стягнули з фіри корчмаря і крамаря і так їх лупцювали, аж порохи летіли. Гешефтарі ледве вилізли на фіру. Всю дорогу йойкали.

Бідний русин не був такий заздрісний – знову кидав їм сміття, аби мали що везти світлому королеві.

Залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)