Король-попелюх (естонська казка)

***

Король-попелюх (естонська казка)

Коли батько й мати померли, їхній син лишився без грошей і майна. На всю домівку була лише стара, але дуже мудра кішка. Якось вона й каже:

– Хлопче, пора тобі одружитись.

– Звісно, пора, але хто за мене піде? Самому хоч зуби клади на полицю.

– Не журися, я вже подбаю про твою наречену.

А десь далеко-далеко жив король-громовик, в якого була донька надзвичайної вроди. Тож вирушила кішка в те королівство. Довго йшла вона полями й лісами і раптом побачила на галявині табун зайців. Вони вистрибували, пустували. Кішка гукнула вухатим:

– Тікайте, зайці, тікайте, бо лихо вам буде!

– А куди?

– Біжіть за мною!

І кішка побігла попереду. Зайці кинулися за нею і так усі бігли, аж поки дісталися до королівського подвір’я. Там кішка метнулася у клуню, а зайці – слідом за нею. Кішка мерщій зачинила двері, а сама прийшла до короля, низенько вклонилась:

– Здоров був, король-громовик!

– Здорова була! А що скажеш?

– Я прийшла сватати твою доньку за короля-попелюха.

– Він хоче взяти доньку собі за дружину? А що ж він прислав на подарунок?

– Зайців. Іди поглянь – повна клуня.

Пішов король подивитися – справді, повна клуня зайців. Довго розмовляв король з кішкою, і наприкінці вона спитала:

– Ну, то віддаєш свою дочку за короля-попелюха?

– А ще побачимо, я з першого разу не можу так обіцяти.

«Ще маю час, не біда!» – подумала кішка, повертаючись додому.

Наступного дня вона знову пішла до короля-громовика. Дорогою кішка побачила зграю лисиць. Вони бавились у холодку.

– Ой, лисиці,– вигукнула кішка, – тікайте мерщій, бо лихо вам буде!

– А куди? – сполошилися лисиці.

– Біжіть за мною!

Добігли вони до подвір’я короля – і прямісінько в клуню. Кішка зачинила двері на засув, а сама пішла до короля, низенько вклонилась:

– Здоров був, король-громовик!

– Здорова була! З чим прийшла? – здивувався король.

– Король-попелюх прислав новий викуп, ходімо подивишся.

Повела кішка короля до клуні, і той, побачивши стільки лисиць, дуже зрадів:

– Оце вже вистачить для всіх моїх родичів!

– Ну, то віддаси дочку? – кішка знову за своє.

– От коли прийдеш іще, тоді обміркуємо все так, як треба.

– Авжеж, прийду неодмінно,– запевнила кішка і почимчикувала додому.

Ідучи до короля утретє, кішка побачила на узліссі зграю вовків.

– Ой, вовчики-братики, тікайте чимдуж,– гукнула кішка,– бо лихо вам буде!

– А куди? – насторожилися сіроманці.

– Біжіть за мною!

І прибігли вовки за кішкою прямо в королівську клуню. Кішка замкнула двері й пішла до короля, низенько вклонилась:

– Здоров був, король-громовик! Піди поглянь, який гостинець прислав тобі король-попелюх цього разу.

Побачив король вовків, дуже зрадів і сказав:

– Гарний дарунок. Хай тепер сам король-попелюх приїде по мою доньку!

Пішла кішка додому й сказала своєму господареві:

Король-попелюх (естонська казка)

– Ну, хлопче, поїдь сам подивися, яку наречену я тобі висватала.

– Я пішов би, але в чому? На моїй одежі латка на латці.

– А це вже мій клопіт, не журися,– сказала кішка.

Вкутала вона юнака в солому, й рушили обоє в дорогу. Дійшли до морського узбережжя, кішка штовхнула хлопця у воду, а сама побігла до короля, вскочила в палац і заволала:

– Рятуйте! Ой, королю, змилуйся – король-попелюх тоне! Коні, слуги – вже все на дні моря!

Прибіг король-громовик на берег, аж там ні коней, ні карет, ні слуг, тільки король-попелюх голий-голісінький у воді сидить, голову виткнув.

Король наказав негайно принести вбрання для короля попелюха. Принесли – кішка все пильно оглянула й пирхнула. Король спитав її:

– Чого це ти так?

– А того, що в короля-попелюха був набагато кращий одяг. Він такого зроду не носив.

Принесли ще розкішніше вбрання, та кішка знову пирхнула:

– І це не таке, як носив мій господар.

Король-громовик здивувався, що жених мовчить.

– Де там йому говорити! Чи ти хоч би слово мовив після такої купелі! – сказала кішка.

Втретє принесли пишні шати – з самого золота й срібла.

– Оці, мабуть, такі, як носив мій король,– сказала кішка.

Причепурився король-попелюх, і всі пішли в палац. І почалося бучне весілля. Столи аж угиналися від дорогих страв та напоїв.

А кішка мовила:

– Ви їжте, пийте, веселіться, а я мушу йти додому, щоб приготуватися гідно зустріти молодят.

Та й подалася в палац старого чорта. Той саме бенкетував зі своїм товариством.

– Тікайте негайно! – гукнула кішка. – Ось іде король-громовик і все рознесе вщент!

– Куди ж нам тікати?

– Біжіть на луг! Там росте високий дуб, то сховайтеся на верхівці. Та поспішайте, бо король-громовик так відлупцює вас, щодо нових віників не забудете!

Кинулися чорти врозтіч, лише один, миршавий, не міг чкурнути з ними, бігав та ойкав:

– Ой, куди я, бідний, подінусь?

– Ховайся в мітлу!

Зосталася кішка сама в пишному палаці, а там–золота, срібла, одягу, коней – всього-всього вдосталь.

Незабаром прибув весільний поїзд. Кішка зустріла гостей радо, щедро почастувала.

Король-громовик і його донька були вражені таким багатством і все розхвалювали диво-палац. А кішка й собі:

– Атож, усе тут гарне, тільки мітла погана, коли б це не завадило вам.

Вдарив король-громовик у мітлу – зостався од неї самий попіл. А кішка знову:

– Все тут гарне, все славне, але боюся, коли б дуб у лузі вам не став на заваді.

Вдарив король-громовик у дуба – тільки попіл розвіявся.

– Ну, тепер все гаразд,– сказала кішка,– живіть, народом правте і дітей ростіть.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)