Кісточка (таджицька казка)

***

Кісточка (таджицька казка)

Був один чемний хлопчик. Якось знайшов він абрикосову кісточку, показав мамі й питає:

– Матусю, що мені робити з цією кісточкою. Розлущити й з’їсти чи посадити?

– Ні, не розлущуй,– порадила мама, – а візьми посади в землю й полий. Кісточка зійде. Ти доглядатимеш саджанець, з нього виросте велике дерево і вродить воно багато абрикосів, і ти ласуватимеш ними досхочу.

Послухався хлопчик мами, взяв кісточку, посадив у землю, полив гарненько й сказав:

– Якщо ти, кісточко, до мого приходу не зійдеш, я вигребу тебе, розлущу й з’їм.

Минув якийсь час. Приходить хлопчик на те місце, а кісточка вже зійшла. Побачив саджанця й радий-радесенький побіг до мами.

– Матусю, наша кісточка деревцем стала! Я зараз вирву його, зроблю собі кийка та цурку і матиму чим бавитися.

– Не виривай деревця, – сказала мама, – а дай йому водички. Воно виросте і віддячить тобі абрикосами.

Пішов хлопчик, полив деревце й каже йому:

– Якщо ти, саджанцю, до мого приходу не станеш деревом, я вирву тебе з коренем і викину геть.

Минуло ще трохи часу. Приходить хлопчик, а саджанець уже став великим гіллястим деревом. Полив він те дерево й каже:

– Якщо ти, дерево, до мого приходу не вкриєшся плодами, я порубаю тебе на дрова й спалю в печі.

Через якийсь час приходить, а дерево вже все в плодах. Зрадів хлопчик, виліз на гілляку й ласує.

А неподалік жила відьма. Перекинулася вона на підсліпувату бабу, взяла на плечі торбу, а в руку ціпок і йде дорогою. Аж бачить, хлопчик абрикосами ласує. Стала вона й міркує собі: «Коли зведу зі світу цього хлопчика, дерево стане моїм, і я сама ласуватиму абрикосами, скільки хочу».

Подумала так і каже хлопчикові:

– Онучку, йду я з далекої дороги, і так мені в горлі пересохло, що аж умліваю. Мабуть, остання моя мить надходить. Дай мені трішки абрикосів, душу перед смертю закропити.

Натрусив хлопчик абрикосів і каже:

– Збирайте, бабусю, їжте на здоров’я!

– Ой, онучку,– каже відьма, – я стара немічна баба, очі мої не бачать, руки трусяться. Якщо ти не злізеш і не подаси мені, я сама не позбираю.

Зліз хлопчик з дерева, позбирав абрикоси й подав бабусі. А відьма хап його за руку – і в торбу. Завдала собі на плечі, і тільки її й бачили.

Прийшла додому, поклала торбу в куток, кинула в казан лою й розпалила вогонь.

Та поки відьма поралася коло вогню, хлопчик нишком прорвав горбу, вислизнув з хати й виліз на тополю.

Відьма до торби, а торба порожня. Вона сюди, вона туди, а малого й сліду нема.

– Внучку, агов, куди ти пішов? – гукає.

А хлопчик з тополі:

– Я тут, відьмо! Задери голову та розплющ очі, то й побачиш, де я.

Уздріла відьма, що хлопчина виліз на найвищу тополю, й не знає, як його звідти зманити.

– Онучку, як же ти там опинився? – питає.

– Розпік до червоного залізну лопату, сів зверху й полетів.

– Ой, та це ж так просто! – зраділа відьма, розпекла залізну лопату, сіла зверху і спеклася.

Отак мудрий хлопчина і себе, і дерево своє од відьми врятував і надалі став обачніший.

І зажили вони з мамою в щасті й достатку.

Залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)