Казка про ведмедя (вірменська казка)

***

Казка про ведмедя (вірменська казка)Піймав якось мисливець ведмедя в лісі, посадив його в клітку, а сам пішов додому по воза, щоб клітку з ведмедем з лісу забрати.

Ходить ведмідь по клітці, думає, як йому вибратися,– клітка залізна, міцна, зламати її ніяк не вдається. Коли бачить – іде собі чоловік. Почав ведмідь просити:

– Чоловіче добрий, дуже я тебе прошу, випусти мене на волю. Вийду – в боргу не залишусь, відплачу тобі добром!

– Яким же ти мені добром відплатиш? – спитав чоловік.

– Покажу тобі, де золото сховане.

– Не треба мені твого золота, ти краще скажи, коли тебе з клітки випущу, ти не з’їси мене?

– Що ти, чоловіче добрий, невже в мене совісті зовсім нема?!

Повірив чоловік, відкрив клітку, а ведмідь вийшов та до нього:

– Дурна твоя голова, повірив мені! Та я ж три дні нічого не їв, от зараз тебе і з’їм!

– А де ж твоя совість, ведмедю? Не їж мене поки що. Ходімо, може, зустрінемо кого-небудь, розповімо про все, нехай нас розсудять. Коли скажуть, що ти маєш рацію,– їж мене на здоров’я!

– Ну що ж,– погодився ведмідь,– ходімо.

Йшли вони, йшли, коли назустріч їм прямує лисиця. Гукнув чоловік:

– Гей, кумо лисонько, йди-но сюди!

– Що таке? – підійшла лисиця.– Чого вам?

– Та нічого особливого,– сказав чоловік,– послухай, що з нами трапилось, і розсуди нас. Якщо я винен, нехай мене ведмідь з’їсть, якщо ні, нехай мене відпустить. Діло було так. Ішов я лісом і бачу – ведмідь сидить у клітці, сам ніяк вибратись не може. Як помітив мене він, став благати, щоб я його з клітки випустив. Я випустив його, а він вийшов і одразу захотів мене з’їсти. Чи не так, братику ведмідь?

Казка про ведмедя (вірменська казка)

– Так, так,– погодився той.

– Що ж,– сказала лисиця,– суть справи я зрозуміла. Ведмідь може з’їсти і тебе, і мене. Та одного я не збагну. Що це таке «клітка»? Я маю побачити її, інакше не зможу розсудити вас. Ходімо подивимось на цю клітку.

– Ходімо,– зрадів ведмідь.

Коли прийшли до клітки, чоловік і каже лисиці:

– Оце, кумо, та клітка!

– Та невже?!–здивувалася лисиця.

Розсердився ведмідь, закричав:

– Хіба не бачиш, що це клітка?! Оце залізне пруття, оце дверцята, невже не зрозумієш!

– Не сердься на мене, братику ведмідь! Те, що бачиш уперше, завжди дивує.

– Так, це правда,– погодився ведмідь,– але вирішуй швидше, бо я з голоду помираю.

– Постривай, любий ведмедю,– каже лисиця,– скоро ти наїсися, як ніколи раніше. Тільки дай мені відповідь ще на одне запитання, останнє.

– Питай, подивимось,– погодився ведмідь.

– Це клітка чи ні?

– Клітка!

– Залізна?

– Авжеж!

– Це дверцята?

– Дверцята!

– Все ясно, одного не збагну, як ти, такий величезний ведмідь, зміг поміститися в ній? Щось я не дуже в це вірю!

Увірвався ведмедеві терпець, він як закричить:

– Ах ти, злодійко куряча! Ти ба, питає, як це я в клітці помістився! Дивися ж, хай твої нерозумні сліпі очі переконаються!

– Не сердься, братику ведмідь, на мене, може, я справді сліпа та нерозумна. Але така вже в мене вдача, що, доки своїми очима не побачу і своїми вухами не почую, не можу повірити. Якби я тебе в клітці побачила, тоді б і повірила.

Заревів ведмідь од злості і поліз у клітку. А лисичка замкнула за ним дверцята й сказала ведмедеві:

– О, тепер зрозуміла. Обідай тут на здоров’я. А ми, куме, ходімо собі, в нас іще багато справ.

Залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)