Казка про Кощія Безсмертного, Івана-царевича та Булата-молодця (українська народна казка)

***

Казка про Кощія Безсмертного, Івана-царевича та Булата-молодця (українська народна казка) Були собі в одній країні цар з царицею, і мали вони єдиного сина Івана-царевича. От як підріс Іван-царевич та став справжнім богатирем, надумав він поїхати мандрувати, світу побачити, гарної нареченої собі пошукати.

Попрощався з батьком і матір’ю, сів на доброго богатирського коня і поїхав.

їхав, їхав та й заїхав у чужодальню сторону, до якогось чужоземного міста. Коли це бачить: ведуть з того міста чоловіка, у кайдани закутого, ще й батогами б’ють. Під’їхав Іван-царевич і питається:

– Що це за чоловік, куди ви його ведете і за що б’єте?

А люди відповідають:

– Це в нас такий закон: хто цареві податку не сплатив, того батогами бити та у в’язницю вкинути, поки хтось за нього викупу не сплатить.

Іван-царевич питав:

– А який же викуп?

– Десять тисяч карбованців.

Івану-царевичу стало шкода того чоловіка.

От він і каже:

– Зніміть з нього кайдани й відпустіть на волю. Я за нього викуп сплачу.

Витяг гроші, заплатив і поїхав собі далі потроху.

А той чоловік, як тільки зняли з нього кайдани і відпустили на волю, побіг услід за Іваном-царевичем та й гукає:

– Іване-царевичу, візьми мене з собою! За те, що ти мене визволив, я тобі в пригоді стану!

Іван-царевич питав:

– А як же тебе звуть?

– Булат-молодець.

От Іван-царевич і погодився його з собою взяти. Купив Булатові коня, сіли вони й поїхали.

Дізнався Булат-молодець, що Іван-царевич собі нареченої шукає, і каже:

– 6 тут у сусідньому царстві одна царівна, з усіх красунь найкраща. Замкнула її зла мачуха у високу башту на сім замків, і ніхто її визволити не може. Ото була б для тебе найкраща наречена.

Як почув Іван-царевич про таку красуню, то й закортіло йому її визволити і за себе взяти. Та тільки як до башти із сьома замками підступитися?

Та Булат-молодець усяке зілля знав. Пішов він у дрімучий ліс, знайшов там чудодійну розрив-траву, що всі замки відмикав. Приїхали

вони з Іваном-царевичем до високої башти, всі замки відімкнули і вивели з башти царівну- красуню, з усіх красунь найкращу. Посадив Іван-царевич її на коня позад себе, і поскакали вони чимдуж геть з тієї країни.

їхали, їхали цілий день до вечора, а як стало сутеніти, зупинилися в лісі на ночівлю. Булат- молодець і говорить:

– Я ляжу відпочину до півночі, а з півночі ти відпочиватимеш, а я стерегтиму.

Ще північ не прийшла, як Іван-царевич розбудив Булата-молодця. Булат-молодець схопився:

– Що таке?

– Нема моєї нареченої! – каже Іван-царевич, а сам плаче гіркими сльозами.– Я задрімав трохи, а її не стало!

Придивився Булат-молодець до слідів на рясній траві навколо й каже:

– То Кощій Безсмертний твою наречену вкрав. їдьмо його шукати.

Сіли на коней і поїхали.

їхали вони, їхали, коли це дивляться – пасеться сила-силенна худоби. Булат-молодець придивився до худоби, до пастухів і каже:

– Це худоба Кощія Безсмертного.

От Іван-царевич і Булат-молодець повбивали Кощієвих пастухів, а самі одяглися в їхню одежу і погнали худобу до Кощієвого двору.

Тільки пригнали, вискочила служниця, вибрала з отари білу козу і почала доїти у золоту дійницю. Булат-молодець і питає:

– Для кого це ти доїш молоко у золоту дійницю?

– Та понесу царівні умиватися,– каже служниця.

Тут Булат-молодець наказав Іванові-царе- вичу зняти з руки перстень, що йому царівна подарувала, та вкинути його в молоко. Принесла служниця молоко до царівни, а та почала вмиватися і побачила перстень.

– Звідки тут перстень? – питає.

– Та то, мабуть, пастухи вкинули,– відповіла служниця.

– Біжи швидше та поклич їх сюди!

Привела служниця пастухів, глянула на них

царівна і пізнала Івана-царевича і Булата- молодця.

– Тікаймо з нами! – кажуть вони.

А вона їм:

– Від Кощія Безсмертного не втечеш. Наздожене він нас і повбиває.

– А де він зараз?

– Десь полетів по світу.

Булат-молодець каже їй:

– Як він прилетить, випитай у нього гарненько, де його смерть.

Царівна так і зробила. Як прилетів Кощій Безсмертний, стала вона його випитувати:

– Який ти сильний, нікого й нічого не боїшся, а чи є в тебе смерть?

Кощій і відповідає:

– Ніхто ще в світі мою смерть не знаходив і не знайде, ніхто мене не вб’є. А смерть моя на морі, на окіяні, на острові Діяні. На тім острові є дуб, а під дубом сундук, а в тім сундуку заєць, а у зайці качка, а у качці яйце, у тому яйці моя смерть.

Ось царівна і переказала Іванові-царевичу та Булатові-молодцю, де Кощієва смерть. Сіли вони на добрих коней і поїхали ту смерть шукати.

їхали, їхали не день, не два, заїхали у зовсім пустинний край. Не стало вже в них харчів, а їсти хочеться. Дивляться – біжить собака.

Булат-молодець і каже:

– Уб’ю я хоч оцю собаку, та й з’їмо її.

А собака відповідав людським голосом:

– Не вбивай мене, добрий чоловіче, я вам у пригоді стану.

їдуть далі, а на дереві сидить орлиця.

Булат-молодець каже:

– Уб’ю я цю орлицю, та й з’їмо її.

А орлиця відповідає:

– Не вбивай мене, добрий молодче, я вам у пригоді стану.

Поїхали вони далі. Доїхали до синього моря, до самого берега. Коли це бачать – лізе по березі рак.

Булат-молодець і каже:

– З’їмо цього рака.

А рак відповідає:

– Не їжте мене, добрі молодці, я ще вам у великій пригоді стану.

Відпустили вони й рака. Дивляться – пливуть по морю рибалки. Булат-молодець почав гукати:

– Відвезіть нас до острова Діяна!

Рибалки не відмовилися, взяли їх обох і

перевезли.

Ідуть Іван-царевич і Булат-молодець по острову і бачать: стоїть серед острова великий дуб. Підступивсь до дуба Булат-молодець, ухо-пився та й вирвав дуб із коренем. Глянули – а внизу сундук. Дістав той сундук Булат-молодець, зірвав віко, а з сундука вискочив заєць і побіг.

Коли це де не взялась собака, та сама, що вони її не вбили. Погналася собака за зайцем, наздогнала в одну мить і принесла в зубах.

Булат-молодець схопив зайця, розірвав його надвоє, а з зайця вилетіла качка і полетіла в небо.

Коли це де не взялась орлиця, кинулася з?* качкою і принесла в дзьобі. Булат-молодець схопив качку, розірвав надвое, а з качки випало яйце і покотилося просто в море!

Зажурилися Іван-царевич і Булат-молодець – як їм з моря яйце дістати? Аж тут лізе з моря рак і котить яйце перед себе. Схопив Булат-молодець те яйце, поклав у кишеню, і стали вони рибалок гукати, щоб перевезли їх назад до берега. Ті й перевезли.

Посідали вони знову на коней і поскакали до Кощіввої хати. Заходять сміливо просто до хати і кажуть Кощієві:

– То ти нахвалявся, що ніхто твоєї смерті не знайде?

Та тільки – цок! – тим яйцем Кощієві по лобі, він в тую ж мить перекинувся і вмер.

Забрали вони царівну і поїхали швидше додому. їхали вони, їхали, поки застала їх ніч. Булат-молодець говорить царевичу:

– Лягайте ви спати, а я стерегтиму.

Полягали Іван-царевич і царівна на м’якій

траві під деревом і заснули. А Булат-молодець теж лежить, та тільки не спить, а все бачить і чує.

От опівночі прилітають на дерево три сови. А то були не звичайні сови, а чаклунки – Кощієві сестри. Посідали вони на дерево і почали розмовляти.

Перша сова каже:

– Убили Іван-царевич і Булат-молодець нашого брата, забрали царівну-полонянку, не буде ж і їм добра: приїде Іван-царевич додому, схоче похвалитися царівні своїм добрим конем, а кінь вирветься і вб’є Івана-царевича. А хто це чує і скаже, той по коліна кам’яним зробиться.

А друга сова каже:

– Убили Іван-царевич і Булат-молодець нашого брата, забрали царівну-полонянку, не буде ж і їм добра: приїде Іван-царевич додому, схоче похвалитися царівні своею коровою, що йому змалечку молоко давала. А корова та вирветься і заколе Івана-царевича рогами. Хто це чув і скаже, той по пояс кам’яним стане.

І третя сова каже:

– Убили Іван-царевич і Булат-молодець нашого брата, ще й царівну-полонянку забрали, то не буде й їм добра: приїде Іван-царевич додому, схоче похвалитися царівні своею собакою, а собака сказиться і порве Івана-царевича. А хто це чув і скаже, той весь кам’яним стане.

Сказали, зареготали і полетіли геть.

Як розвиднілося, прокинулися Іван-царевич і царівна, посідали знову на коней і поїхали далі. Нічого їм Булат-молодець про цих сов не сказав.

їхали, Їхали, приїхали нарешті додому. Тут їх цар з царицею зустріли, сина з нареченою привітали, а незабаром і весілля відгуляли.

От і каже якось Іван-царевич молодій дружині:

– Покажу я тобі свого коня, що на ньому я змалечку їздив, та корову свою, що мені змалечку молока давала, та ще й собаку, що з нею я змалечку гуляв.

Вийшли вони на подвір’я, і наказав Іван-царевич привести коня, корову та собаку. От ведуть конюхи коня, а він басув, вудила гризе, поводи рве. Як гукне Булат-молодець:

– Ведіть коня геть та вбийте його, бо він вирветься й Івана-царевича вб’є!

Тільки вимовив – і враз по коліна кам’яним став.

Злякалися люди, таке побачивши, і вмить зарубали коня.

Аж тут скотарі корову ведуть, а вона реве, з рук рветься. Та Булат-молодець як гукне:

– Ведіть корову геть та вбийте її, бо вона вирветься і заколе Івана-царевича рогами.

Сказав – і одразу кам’яним став по пояс.

Зарубали корову скотарі, коли це псарі собаку ведуть.

А Булат-молодець знов гукає:

– Забийте швидше цю собаку, бо вона сказиться і царевича порве!

І в ту мить закам’янів увесь Булат-молодець, а собаку псарі зарубали.

Почали Іван-царевич з царівною плакати, тужити за вірним другом, Булатом-молодцем. Та що робити? Нема вже його!

Минув рік, минув другий, народилося в Івана-царевича з царівною двоє діток. Жити б їм, не тужити, та все не може забути Іван-царевич Булата-молодця. От одного разу приходить він до закам’янілого друга свого і починає гірко плакати. Коли це чує – камінь промовляє:

– Якщо тобі так шкода мене, якщо хочеш, щоб я знову живий став, я скажу, що треба зробити.

Іван-царевич каже:

– Скажи, усе зроблю!

А камінь говорить:

– Іди заріж своїх дітей і кров’ю мене помаж, я враз оживу.

Пішов Іван-царевич, порізав дітей і помазав кров’ю камінь. І як тільки помазав, вмить ожив Булат-молодець і став такий, як і раніше був. Зрадів Іван-царевич, друга вірного обіймає, а сам сльози гіркі проливає – бо діток шкода.

Тут каже йому Булат-молодець:

– Не журися, Іван-царевич, ходімо на діток твоїх глянемо.

Заходять вони до світлиці, а діти в колисочках гойдаються, живі-здорові, як нічого їм і не було!

Всі раділи, гуляли, мед-пиво кружляли. І я там сидів, мед-пиво пив, по вусах текло, а в роті не було.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)