Казка про голого вовка (грузинська казка)

***

Казка про голого вовка (грузинська казка)

Був собі один цар і мав одинака сина. Вже коли зовсім старий зробився, навчає цар сина:

– Скрізь полюй, де тобі заманеться, тільки на червону гору не ходи, бо живий не вернешся.

Де тільки не полював царенко, а на червону гору не йде, не хоче батькового заповіту ламати. Аж якось не втерпів, подався й на червону гору. Довго полював, а нічого дивного не побачив. Нарешті надибав на голих вовченят, повбивав їх та й пішов додому.

Ледве прийшов, а вже батько й здогадався, що син на червоній горі був. Кличе його та й питає:

– Де ж ти, синку, полював оце?

– А на червоній горі.

– І що ж ти там бачив?

– Голих вовченят. Узяв та й повбивав.

Занепокоївся цар, а врешті й каже синові:

– Іди ж, та який одяг уподобаєш, той і одягни. А потім підеш до зброярні, яку зброю вподобаєш, тою й опережися. А вже тоді підеш до стайні, який кінь припаде до вподоби, того бери та й тікай, бо прийде голий вовк і тебе з’їсть, і мене.

Пішов син, одягнувся, вибрав зброю та найкращого коня й поїхав.

Аж справді приходить голий вовк та й каже цареві:

– Що я зробив твоєму синові, що він мені дітей повбивав?

А цар йому:

– Мій син у ці двері зайшов, а в ті двері вийшов. Так як ти не знаєш, де він, так і я.

Віддав вовкові, яку худобу мав, той поїв та й пішов далі царенка шукати.

А царенко тим часом проситься до західного царя, щоб той сховав його.

– Що ж робити,– каже цар. – Зоставайся, що буде, те й буде.

А голий вовк дізнався, що царенко в західного царя ховається, прийшов туди та й каже:

– У тебе ховається син східного царя, то я хочу дізнатися, нащо він дітей моїх повбивав.

– Правду кажеш,– цар йому у відповідь.– Був він у мене, тільки ж в оці двері увійшов, а в ті вийшов. Ось тобі вівці й корови, а де царенко, я не знаю так само, як і ти.

Поки голий вовк їв худобу, цар пішов до царенка та й каже:

– Бачиш, скільки товару переїв у мене вовк, та то все нічого, аби ти живий був. Тільки ж ніхто тобі не допоможе, хіба що один вівчар. У нього стільки овець, що й він сам ліку їм не складе. А собаки в нього такі люті, що й людей їдять. То ти наріж овець та й кинь усім собакам по одній, хіба так до вівчаря дістанешся.

Так і зробив царенко. Тільки підійшов до отари, собаки так і обсипали його. Кинув він їм по овечці та й пішов до вівчаря.

– Гониться за мною голий вовк, заховай мене.

– Як же я тебе, сину, заховаю? Не жаль мені моєї отари, тільки ж голий вовк за мить проковтне і цих овець, і тебе з ними. Якщо тобі хто й поможе, то тільки дівчина, що живе в кам’яниці на отій горі. А двері в тій кам’яниці відчиняються раз на сім років, якраз на твоє щастя сьогодні вони відчинені. Іди просися, може, й сховає.

Подякував царенко, пішов. Ішов, ішов і прибився врешті до тієї кам’яниці. Двері відчинено, і така дівчина стоїть на порозі, що очей не можна одвести. Підійшов юнак і каже:

– Дівчино, гониться за мною голий вовк, сховай мене!

– Як візьмеш мене за себе, сховаю,– каже йому дівчина.

– То й добре.

Сховала його дівчина, зачинилися двері. Щойно зачинилися, як прибіг голий вовк. Ліг під дверима та й чекає, роки двері відчиняться. За сім років так схуд, що то був, як гора, а став, як теля.

Ось минуло сім літ, а вовк усе ще лежить. Відчиняються двері, вовк і гукає:

– Хто ти й що ти? Сім років тебе жду, хоч виглянь, аби подивитися, що ти за людина, що дітей мені повбивав!

Глянув царенко на дружину, а та й каже:

– Ходи, підставимо йому східці, хай зайде!

– То й хай!

Підставили йому драбину, вовк тільки доліз до середини, а царенко з дружиною штовх драбину, вовк бебехнувся додолу та й убився.

Ото й живуть собі царенко з дружиною нівроку. Жінка дала царенкові ключі від усіх кімнат, тільки від однієї не дала, бо там висіла її сукня. І тільки хто торкнеться до тієї сукні, вона вилетить з кімнати, двері відчиняться і вже ніколи не зачинятися.

Якось, коли жінка спала, царенко узяв нищечком ключа й увійшов до кімнати. Бачить, аж така сукня висить, як сонце. Тільки ж він до неї доторкнувся, як сукня вилетіла з кімнати й упала в море,

А саме конюхи пригнали табун до моря, та ж не п'ють коні води, бо сукня воду хвилює, то коні й бояться. Бачать конюхи, аж у морі СУКНЯ плаває така, як сонце. Пішли та розповідають цареві, а той і послав людей, щоб дістали сукню. Витягли ті, принесли цареві, а той не знає, що робити

– Як хочете, а знайдіть мені ту, що носить цю сукню. А коли ні, то я не знаю, що зроблю.

Почали ту сукню по людях носити та міряти, тільки вона то велика, то мала, немає хазяйки та й годі.

Аж якось приходить до царя один дід та й каже:

Казка про голого вовка (грузинська казка)

– Я тобі, царю, приведу хазяйку цієї сукні, тільки дай мені двох волів, півглека отрути й одну козу.

Дав цар усього, чого тільки старий попросив.

Повів той дід волів до кам’яниці та й попасає. То візьме та багаття запалить, аж дим валом валить, то шилом козу штрикає, що та верещить без угаву.

Не втримався царенко з дружиною, визирають із кам’яниці та й питають діда:

– Чого це ти куриш там діду? Та й нащо козу штрикаєш, що вона репетує-невгаває?

– Голуб’ята ви мої, – шамкотів дід. – Слава господові-богу, що сподобив і мене хоч раз поглянути на вас. Бо я, бідний сірома, одну козу маю, хотів її зарізати, так і то несила. Може, ви мене в найми візьмете?

– Давай наймемо! – каже царенко дружині, а та йому:

– Ні,– каже,– цей дід не тим дихає, хай іде собі геть!

А царенко:

– Візьмемо та й візьмемо!

Та й узяли. Ото дід раз задурманив їх отрутою, царенкові перерізав горло, а жінку поклав на сани та й повіз до царя. Привіз, а вона все ще спить. Послали їй постіль, поклали туди красуню і сукню поклали недалечко.

Прокинулась красуня, бачить – чужа хата, та й ну плакати. Плаче й плаче, цар їй і п’яте й десяте – ані гу-гу.

А царенко лежить у кам’яниці, кров’ю спливає. Коли це пригнали вівчарі отару туди, бачать, двері відчинено й драбина підставлена.

Ото один і каже:

– Скільки вже тут товчемося, а ще дверей і не бачили. А ходіть, хлопці, та подивимося.

Зайшли, а там лицар лежить пречудовий, горло йому перерізане.

– От якби знати, як йому зарадити! – кажуть малі пастушата.

Дивляться, аж під сволоком три різки лежить: чорна, біла та червона.

Чорна й каже:

– Якби це мене хто взяв та вдарив цього лицаря по горлу, воно б йому й зрослося.

А біла й собі:

– Аби це мене хто взяв та вдарив цього лицаря, він би й ожив.

А червона й собі:

– Аби це мене хто взяв та вдарив цього лицаря, він би й на ноги став.

Почули це вівчарі, дістали ті різки. Вдарили чорною – приросла голова. Вдарили білою – заворушився царенко. Вдарили червоною – на ноги схопився та й каже, зітхаючи:

– Ой, як довго я спав!

– Ворогові б твоєму так спати, як тобі,– кажуть йому вівчарі та й розповіли всю пригоду.

Схопився царенко й подався шукати дружину. Надів селянську одіж та й іде до того царя, що дружину його полонив. Прийшов і каже царським слугам:

– Спитайте царя, чи не треба йому садівника.

Найняв його цар, а садівник тільки те й робить, що в царські покої квіти посилає.

От зірвав він кавуна, вирізав збоку шматочок, поклав туди персня та й каже наймичці:

– Віднеси оцього кавуна твоїй пані, тільки хай вона сама його розріже.

Принесла служниця та й каже пані, як їй веліли. Розрізала красуня кавуна, а звідти перстень так і покотився. Засміялася красуня, аж стеля сколихнулася. А цар почув та й радіє:

– Оце вже ж вона засміялася, то, либонь, і повінчається зі мною.

Казка про голого вовка (грузинська казка)

А потім посилає служницю:

– А спитай, чого вона засміялася?

А красуня й відповідає:

– Гарний у тебе сад, тільки ж пташки залітають та й роблять, що їм захочеться.

– То й не повінчаєшся зі мною? – питає цар.

– Поки не обіб’єш увесь сад залізом та не зробиш такі двері, щоб ізсередини не можна було їх відчиняти, а тільки знадвору, не повінчаюся.

Закрутився цар. Оббив сад таким дахом, що й пташка не залетить. І двері поробив такі, що, як вийде людина, вони зачиняться і вже нізащо не відчиняться.

А красуня й переказує своєму чоловікові, щоб як вийде вона з царем на прогулянку, то мав трьох коней. Вона обдурить царя, сяде на одного коня, на другого її служниця, а на третього царенко. Вони виїдуть, двері зачиняться.

Ось оббили вже увесь сад, цар і каже красуні:

– А ходи-но та подивися, чи так, як ти хотіла?

Вийшли в сад, походжають, ось красуня й каже:

– А почекай мене трохи, зараз прийду.

Пішла красуня, а цар чекає. Вже красуня із служницею на коней посідали та й поїхали з царенком до кам’яниці. Зайшли вони, а що красуня знову була в своїй сукні, двері й зачинилися. А цар все ще чекає в саду.

Залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)