Казка без кінця (ескімоська казка)

***

Казка без кінця (ескімоська казка)

Жив біля Великої затоки старий-старий ведмідь. Звали його Нанук. У ту затоку припливала сила-силенна нерп. Тож віддавна повелося так, що кожного дня Нанук ловив собі на обід одну нерпу. Але йому не хотілося, аби звірі казали, що він жорстокий і ненажерливий. Тому щоразу, перш ніж з’їсти свою жертву, ведмідь пропонував їй:

– Якщо ти розповіси довгу-довгу казку, я тебе не зачеплю: поки розповідатимеш, харчуватимусь рибою. Тебе з’їм тільки тоді, коли казка закінчиться.

Хоч як старалися бідні нерпи, проте жодна не могла продовжити своє життя: казка швидко закінчувалась і хитрий стариган щодня ласував нерп’ятиною.

Якось попалася Нанукові маленька нерпа-крилатка. Звали її Кукупак. Вона спитала:

– Чи правда, що поки я розповідатиму казку, ти мене їсти не будеш?

– Правда,– відповів Нанук.– По-перше, в мене добре серце, по-друге, я дав обіцянку. Хоч би яка довга казка була, я неодмінно діждуся її кінця.

Якби цю розмову чули четвероногі, вони б сказали:

– Ого! Він дотримає свого слова, як у зайця хвіст виросте.

Та зараз нікому було лякати нерпочку, і вона повірила Нанукові. Заспокоїлась, перестала боятися і каже старому:

– Ну, коли так, приготуйся слухати.

Вмостилася зручніше й почала:

– Я припливла сюди здалеку, де народилася і жила зі своїми братами й сестрами. Там було гарне полювання, привільне життя. Цілими днями ми плавали з однолітками, бавились, пустували. Та одного разу нашому привільному життю настав кінець. На березі з’явився мисливець. Він поставив поблизу своє житло і почав ловити нерп. Мисливець був у літах, досвідчений, терпцю йому не бракувало. Куврак у нього був міцний. За кожним разом мисливець виймав з нього живу нерпу. Сьогодні спіймає одну, завтра другу, післязавтра третю...

Лежить білий ведмідь на великій крижині, слухає. Лежить Кукупак на маленькій крижині, розповідає. Зголоднів Нанук, питає:

– Ще довга твоя казка?

– Довга!

– Дуже довга?

– Дуже довга,– відповідає нерпа.

– Тоді нумо пообідаємо. Я їсти хочу,– каже старий.

– Пообідаймо, – відповідає крилатка,– бо і я хочу їсти.

Наловив ведмідь риби, сам наївся, нагодував оповідачку і знову ліг, слухає. Пообідавши всмак, Кукупак вмостилася якомога зручніше і розповідає далі:

– Живе на березі мисливець місяць, два і більше. Щодня виходить до моря, щодня витягає куврак з нерпою. Сьогодні піймає одну, завтра другу, післязавтра третю...

Стомився ведмідь, спати йому захотілося, от він і питає:

– Чи скоро твоя казка закінчиться?

– Ні каже Кукупак, – у нашому морі сила-силенна тварин, їх так швидко не переловиш. До кінця моєї казки ще далеко.

– Тоді краще поспимо,– каже ведмідь,– я стомився.

– Добре,– відповідає нерпа,– поспімо, я теж стомилася.

Полягали спати. Прокинулися вранці. Кукупак питає:

– Ти як бажаєш: казку слухати, чи спершу поснідаємо?

– Ні,– каже ведмідь,– спершу поснідаємо.

Він знову наловив риби, наївся сам, нагодував Кукупак, ліг якомога зручніше та й каже:

– А ти не можеш прискорити свою казку?

– Ні,– відповідає Кукупак.– Якби мисливець був трохи молодший, може, він ловив би по дві нерпи в день, тоді й казка була б наполовину коротша. А в старого виходило так: сьогодні він ловив одну, завтра витягав другу, післязавтра третю...

Нерпа розповідала не поспішаючи. Так минув другий день, третій...

Кукупак живе й досі. Тепер уже ведмідь, коли полює на нерп, пильно вдивляється у воду, щоб не спіймати ще однієї крилатки.

Залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)