Яртигулак та вовк (туркменська казка)

***

Яртигулак та вовк (туркменська казка)

Якось унадився в отару вовк і щодня крав по ягняті.

Прибігли в аул чабани та й просять:

– Допоможіть, люди добрі, степового вовка вбити.

В пастку він не йде – хитрий такий. Викопали на нього яму, так він і не підступає до неї. Хотіли оточити його, але ж він такий спритний та дужий, що ми ще й не бачили ніколи такого.

– Де вже нам уполювати,– похитали головами селяни,– коли й чабани не спроможні убити його.

– Агей, чабани! – крикнув Яртигулак.– Найміть мене стерегти отару.

Глипнули ті на Яртигулака та й зареготалися:

– Тобі хіба мух бити, а не вовка!

– Коня видно на перегонах, а джигіта в бою,– відповів Яртигулак.

От старий чабан і каже:

– Коли вино куштують, то воно не скисне. Що ж, проженеш вовка – тобі наша дяка. А ні – дивися ж!

А тепер кажи, що тобі треба.

– Допомога товариша – підтримка в біді,– поклонився Яртигулак чабанам.– Ідіть собі до отари, якщо треба буде, я вас покличу.

Пішли чабани, а Яртигулак став лаштуватися в дорогу. Зробив з курячої кістки лук, з колюків терну – гострі стріли, а замість списа взяв шило. Та й просить матір:

– Напечіть мені, мамо, хліба на дорогу. Піду я з вовком битися.

Не хотіла мати пускати сина, але Яртигулак так благав її, що вона спекла йому смачну перепічку ще й сметаною помазала.

– Будь, синку, обережний! Пам'ятай, що ти в нас один-єдиний, як серце в грудях. Без тебе ми помремо з горя,– сказала мати йому на прощання.

Замотав Яртигулак перепічку в виноградний листок, уклонився матері та й пішов, наспівуючи:

Хоч малий я, та відважний,

Вирушаю в дальню путь.

Пробіжить мале мишатко,

Де не пройде сам верблюд.

Довго блукав Яртигулак у пустелі, розшукуючи вовка, аж поки не побачив його в хащах саксаулу. Вовк спав і так хропів, що листя на деревах тремтіло. Підкрався Яртигулак, напнув лука й випустив у вовка всі стріли. Стріли, зроблені з колюків, не поранили вовка, але одна попала йому прямо в носа, і вовк прокинувся.

Яртигулак замахнувся на вовка своїм гострим списом і закричав:

– А що, вовче! Настала твоя остання година! Я – могутній пехлеван і володар пустелі, наказую тобі здатися!

Та вовк навіть не помітив у траві могутнього пехлевана, йому здалося, що то пищить комар.

Але запах перепічки, яку Яртигулак прив'язав до пояса, примусив вовка насторожитися. Він схопився на ноги, вищірив пащеку, облизався й проковтнув перепічку, а разом з нею і могутнього пехлевана.

Ой і погано ж було Яртигулакові у вовчому череві! Замалим не заплакав він з переляку, але вчасно стримався.

«Не гоже плакати такому юнакові, як я, – подумав він.– Справжній пехлеван не тільки з вовчого пуза, а й з-під землі дістанеться на волю!»

І Яртигулак щосили почав лізти ближче до вовчої пащі – побачити, що ж буде далі.

А вовк, звичайно ж. побіг знайомою стежкою до отари. Невдовзі він побачив овець. Зачаївшись у чагарнику, він став чекати, коли здобич сама підійде ближче. Аж ось він побачив гладку вівцю й поповз до неї, ховаючись у високому полині. Він повз так тихо, що навіть пісок не шарудів під ним, і був упевнений, що пастухи не помітять його сірої спини в кущах сухого полину.

Але Яртигулак усе бачив.

Тільки-но вовк хотів плигнути і вхопити здобич, як із вовчої пащі почувся крик:

Яртигулак та вовк (туркменська казка)

– Гей, чабани, пильнуйте отару! Проганяйте вовка!

Чабани вхопили батоги й нацькували хортів.

Вовк кинувся тікати, а хорти за ним. За хортами чабани. А Яртигулак кричав:

– Сюди! За мною! Це вовк живе в хащах саксаулу. Убийте його!

Насилу вовк утік. Він не так злякався хортів та батогів, як того, що всередині в ньому щось сиділо й кричало. Такого з ним ще ніколи не було!

Довго вилежувався вовк у барлозі, але голод непокоїв його все дужче й дужче. Цілу ніч вовк не міг заснути, а вранці, ще й сонце не сходило і спали пастухи, він знову подався до отари.

Але тільки-но він підійшов до овець, як хтось знову закричав із його пащі:

– Гей, чабани! Вовк тут, пильнуйте отару!

І чабани знову прогнали хижака.

Настали для вовка лихі дні. Ні вдень ні вночі не міг він підійти до отари, бо сторож сидів не в степу, а в його власному животі. Що не робив вовк, щоб спекатися цього сторожа: плигав, качався по землі, виривав зубами шерсть на своєму пузі, але сторож не полишав його, ще й глузував:

– О, наймудріший із вовків! Розпанахай зубами своє ненажерливе пузо, і тоді я дам тобі спокій!

Що робити вовкові? Тільки вити з голоду та люті.

Тим часом чабани, дізнавшись, де вовче лігво, зібрали людей та й зробили облогу. Почув вовк – і ну втікати. Але тільки оце сховається десь у сухому арику; як хорти вже й тут. Зариється в пісок – погоня вже неподалік. Геть підупав на силі вовк і вдався до хитрощів. Узяв та й плигнув у обмілілу криницю. Чабани, втративши слід, хотіли вже йти додому, аж Яртигулак крикнув:

– Куди ж ви, люди! Розбійник тут! Він ховається на дні криниці!

Кинулися люди до криниці, знайшли вовка та й убили. Злупив з нього старий чабан шкуру, і Яртигулак вискочив з вовка.

Всі дуже здивувалися, а хлопчик сказав:

– Чолом тобі, чабане! Бачиш, я виконав те, що обіцяв!

– Правду кажеш,– відповів чабан і, повернувшись до селян, додав: – Цей джигіт день і ніч охороняв наші отари й порятував нас від страшного хижака. Даймо ж йому п'ять найкращих баранів.

Забрав Яртигулак зароблених баранів та й погнав додому, виспівуючи:

– Хоч малий я, та відважний...

Дід та баба дуже пораділи, побачивши свого синочка, та ще й з таким подарунком.

Радіймо ж і ми!

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)