Який гук, такий відгук (фінська казка)

***

Який гук, такий відгук (фінська казка)

Якось вирушили двоє братів у світ широкий шукати щастя. Старший брат перший виїхав одноколкою. Котив собі шляхом, коли це раптом чує – благає його мураха:

– Зачекай, чоловіче добрий, однесеньку мить, доки мої сини перейдуть дорогу, бо ти розчавиш їх колесами!

– Не маю часу спинятись через якихось нікчемних мурах. Я поспішаю, їду в світ широкий шукати щастя! – гукнув хлопець, смикнув за віжки й покотив собі далі, розчавивши мурашчиних діток.

Перегодом хлопець звернув на зарослий бур’янами путівець. З трави злетів йому навстріч крижень і попрохав:

– Не їдь цією дорогою, бо посередині лежать яєчка. Зупини свого коня, добрий чоловіче, нехай мої дітки вилупляться, або почекай, доки віднесу їх у затишок, щоб вони не загинули під кінськими копитами!

– Не маю часу зупинятися через якісь дрібниці,– буркнув хлопець, вйокнув на коня й, звісно, зруйнував гніздечко.

Потому хлопець дістався безмежної піщаної рівнини. Велика синиця злетіла на рукав подорожнього й процінькала:

– Візьми мене, бо мушу летіти далеко, а крила слабкі!

– Геть звідси! – гримнув хлопець.– Немає в мене часу морочитися з усілякими писклями, мені конче треба їхати в світ широкий шукати щастя!

Велика синиця залетіла в кущі й сумовито зацівкала.

Нарешті хлопець приїхав до королівського міста й пішов до замку володаря держави. У правителя була донька на виданні, і юнак задумав одружитися з нею, гадаючи, що саме так знайде своє щастя.

А король привів жениха на подвір’я, показав чималу купу пшениці, перемішаної з житом, і звелів за ніч відокремити пшеницю від жита.

– Коли впораєшся з цим завданням,– сказав володар,– будеш моїм зятем, а ні – чекає на тебе сокира ката.

Чванько схилився над ворохом і став перебирати зерно. Та йому відразу стало ясно, що мине день і ніч, навіть рік, доки він упорається.

«Таке під силу хіба що мурахам,– подумав похмуро хлопець.– Якби в мене були тисячі мурах, може, й зумів би впоратися з цією роботою».

Раптом зі щілини в мурі вигулькнула мураха, поворушила вусиками й запитала:

– Я чула, нібито мене кликали на допомогу?

– Так, це я бідкався,– зрадів хлопець.– Мені конче потрібен увесь твій рід.

– А хіба ти зважив на моє прохання, коли безжалісно давив моїх малят? Чому ж я повинна тобі допомагати? – запитала мураха й попростувала своєю дорогою.

До ранку безсердечний хлопець перебрав лише дві пригорщі зерна. Тож і став він здобиччю ката.

Минув рік. І ось менший брат запріг коня і вирушив на пошуки щастя. Зупинила його мураха й попрохала змилостивитись над її малими. Хлопець був зовсім не такої вдачі, як його старший брат. Зупинив коня і почекав, доки мураха переведе своїх дрібних діток через дорогу.

Пожалів менший брат і крижня – дав пташині спокійно висидіти пташенят.

Коли велика синиця злетіла хлопцеві на рукав, він погодився її підвезти і сказав:

– Ну що ж, будеш мені попутницею, подорожувати приємніше, коли поруч балакучий товариш.

Хлопець дістався королівського міста, пішов до палацу й попрохав руки королівни.

Йому дали ту саму роботу, що й старшому братові,– перебирати зерно.

Руки хлопця безпорадно опустилися, але на допомогу з’явився увесь мурашник, і як тільки благословилося на світ, всю купу було розділено на дві частини: менша – жита, більша – пшениці.

Король був ошелешений, побачивши, що юнак упорався з такою хитромудрою справою. Він вирішив перевірити ще раз, чи гідний бути його зятем цей хлопець, і загадав важче завдання.

– Ключ од моєї скарбниці впав на морське дно,– сказав правитель.– Пірни вглиб і дістань його, ось тоді й візьмеш собі за дружину мою доньку.

Почвалав хлопець на узбережжя, геть засмучений. Похмуро спозирав на безнастанне хлюпотіння хвиль і думав: «Не зможу я дістати загубленого ключа із морської безодні».

Та ось разом із каченятами підплив крижень і поцікавився, чому юнак такий зажурений. Юнак розповів про королівську забаганку. Крижень наказав своїм дітям шукати ключа. Миттю пірнули вони у воду, знайшли ключа й принесли меншому братові.

Хлопець одніс знахідку королю, і той мовив:

– Коли виконаєш і третє завдання, сповна отримаєш винагороду.

Можновладець наказав усіх дівчат свого двору зодягти в однакове вбрання. Серед них юнак мусив знайти королівну.

Нерішуче стояв парубок перед сміхотливими дівчатами й силкувався вгадати, хто ж серед них королівна. Це було вельми важко: всі юнки вродливі й зодягнуті однаковісінько...

Та ось біля вуха пролетіла велика синиця й прощебетала:

– Не губись, вибери ту, котру я покажу!

І сіла пташина одній красуні на плече. Тієї ж миті хлопець схопив її за руку й вигукнув:

– Оце королівна! Я впізнаю тебе із заплющеними очима й серед тисяч!

Так юнак знайшов своє щастя, бо за добро платять добром, а лихий дістає по заслузі.

Залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)