Як дурень став царем (українська народна казка)

***

Як дурень став царем (українська народна казка)

Жив у нашому селі газда, який мав одного-єдиного сина. Але той син не тішив свого ненька, бо був великим дурнем, ліньтюхом. Спав би день і ніч, а їв би лише добренького і масненького. Не хотів знати більше ні про що. Коли дурень підріс, газда не знав, що з ним робити, аби трохи розуму навчити й вигнати з нього лінощі. Радився з людьми, думав, прикидав. Нарешті придумав. Запріг коня до воза і каже:

– Ану, сину, сідай на фіру. Поїдеш у світ учитися розуму. Може, між людьми покинуть тебе лінощі.

Дурень пошкрябав потилицю і відповідає:

– А нащо мені розум? Мені й без нього добре.

– Без розуму ти – як сліпе цуценя... До того ще й лінивий.

– Лінивство мені теж не заважає. Пани, адіть, нічого не роблять, а добре живуть.

– Не рівняйся до панів, дурню... Най вони собі пухнуть, а ми маємо увихатися. Ану сідай на фіру!

– Сідаю, сідаю, аби тільки не били... Але я не хочу кудись їхати...

Газда траснув батогом, і фіра з дурним сином покотилася.

– Тату, а ви будете мене увесь час возити? – запитує дурень.

– Ні, відвезу на третє село, аби-сь не вернувся додому, і лишу самого. Шукай свого гаразду.

– А мені було б гаразд, якби ви мене возили.

Виїхали за село. Там сонечко гріє, вітрець повіває,

жайворонок співає. Дурень не міг на околоті спокійно лежати. Встав і роздивляється по полю. Глип – сірий зайчисько пасеться в люцерні. Дурень крикнув:

– Утя-тя-тя, куций злодію!

Скочив на землю і – за куцим. Але заєць є заєць – він спудився і драпанув так, аж закурилося за ним. А хіба втечеш ЕІД дурня? Дурень такий напасний і жвавий, що ні на крок не відстає від нього. Забіг так далеко, що батько його вже більше не видів і повернув додому.

Дурень зловив зайця:

– Від мене не втечеш!

Заєць запищав:

– Не тисни вуха, дурню, бо голова болить!

– Най тобі болить, що мені до цього?

– Я ж твоє щастя, дурню, аби-сь знав!

– Ти є моє щастя? Виходить, через тебе мене вигнали з дому. Зараз шкіру з тебе злуплю!

– Який ти дурнпй, братчику! Хіба з щастя можна шкіру лушіта? Я ж тебе царем зроблю.

– Мене? – здивувався дурень,– Ото буде файно, як я стану царем! Ходім, зайчику!

Потеліпалися обоє до столиці. Як підійшли до царського палацу, заєць сказав:

– Бери мене за вухо і неси цареві в подарунок.

Дурень схопив зайця, поніс до палацу.

– Ти куди? Ану вернися! – крикнули жовніри.

– Мовчіть! Хіба не видите, що я несу дарунок вельможному цареві?

Його пропустили. Дурень став перед царем і каже:

– Світлий монархо, я приніс тобі зайця, щоб мав що їсти.

Цар дуже любив, коли йому щось дарували. Схопив зайця за вуха. Той заплющив очі, скривився, але все стерпів. І цар сказав дурневі:

– Який ти розумний, легіню! В неділю скажу, аби з твого зайця зробили мені печеню.

Дурень поніс куцого до заячої кошари, а той заговорив:

– Я дізнаюся, чи нема в царя доньки відданні. Через три дні підійдеш до цього паркану.

– Най буде, зайчику,– відповів дурень.

Через три дні дурень підійшов до заячої кошари. Заєць йому каже:

– Забери мене звідси. Я вже знаю, що в царя є дівка, що має віддаватися. Вона дуже файна, але не вміє сміятися. Цар оголосив, що той, хто зробить так, аби вона сміялася, буде її чоловіком.

Дурень схопив зайця і втік із ним за місто. Там відгородили кавалок землі, збудували собі хатку з патиків і стали газдувати.

Одного дня заєць пройшовся по полю, роздивився й потім сказав дурневі:

– Посій, братчику, всюди гарбузів.

Дурень цілий день розкидував по полю гарбузові зернята. Не минуло багато часу, як поле довкола вкрилося гарбузами, але не простими, а такими, як копиці сіна. Дурень схопився за голову:

– Божечку, та як я їх позвожую додому?

Заєць заспокоїв:

– Не гризися, братчику... Відірви лише одному хвіст і потручай трохи. Побачиш, що буде.

Дурень втітрився. Вийшов на поле, відірвав першому гарбузові хвоста і заштовхав його вперед. Гарбуз покотився, а за ним усі інші гарбузи. Прикотилися до хатки. Та гарбузів було так багато, що хатка гейби пропала між ними. Дурень знову забідкався, не знав, що робити. Заєць каже:

– Не гризися, братчику, завтра прийдуть купці із столиці. У тебе має лишитися один гарбуз.

На другий день прибули купці. Зійшлося їх стільки, що на одного гарбуза припадало двоє. За якусь хвильку коло хати залишився лиш один гарбуз і гора грошей. Дурень накрив гроші гарбузинням і ліг собі спати. Вранці заєць розбудив його:

– Збирайся, йдемо знову до столиці. Може, десь оженимо цього гарбуза. Він, ади, лишився в нас без пари.

– Най буде так, як ти, зайчику, кажеш.

Дурень штурхнув гарбуза під бік, той покотився уперед. Прийшли до столиці, ходять від будинку до будинку. Дурень питає кожного пана:

– Чи нема у вас файної нареченої для нашого гарбуза?

Пани тільки лупали очима і нічого не казали дурневі. Він тручав гарбуза до інших воріт і знову питав:

– Чи нема у вас файної дівки для нашого гарбуза?

Так дійшов із зайцем до царського Палацу. Царівна сиділа якраз у вікні – сумна і похмура. Як уздріла їх, то вибігла надвір і спитала:

– Куди тручаєте гарбуза?

– Ади, хочемо його оженити, та не можемо найти файної нареченої.

– Ха-ха-ха-ха! Хі-хі-хі-хі! – царівна так сміялася, що всі повибігали і почали ззиратися на неї.

– Чого смієшся, доню? – спитав цар.

– Ади, вони хочуть гарбуза оженити, ха-ха-ха!..

Заєць сказав дурневі:

– Підходь до царя і сватай царівну. Скажи, що це ти навчив її сміятися.

Дурень послухав зайця, став перед царем:

– Пресвітлий монархо, давай доньку за мене, бо це я навчив її сміятися.

Цар від свого слова не міг відступити. Як відгойкали весілля, дурень зробився принцом. А як номер старий цар, він сів на престол. Заєць був завжди коло нього і вчив його розуму.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)