Ягнятко і вовк (естонська казка)

***

Ягнятко і вовк (естонська казка)

Були собі у давнину ягнятко та вовк. Ягня зробило хатку з вовни, а вовк – із криги. Настала весна, і вовкова оселя розтала. Ніде сірому спати. І почав він прохати ягня:

– Кумцю, впусти і мене в теплу хатку, хоч лапки погрію.

– Не впущу, ти з’їси мене! – мовило ягнятко.

Та вовк знай своєї править:

– Не з’їм! Упусти хоч голівоньку, хоч півголови! Не бійся, я й не подумаю тебе з’їсти. Ну, будь ласка,– благав вовк,– дозволь хоч лапки погріти та півголівоньки.

А ягня на своєму стоїть:

– Не впущу, ти з’їси мене!

– Не з’їм. Ну, впусти хоч ніженьки!

– Не впущу, ти з’їси мене!

– Впусти бодай голівоньку в хатку! Впусти, кумцю, мені дуже холодно. Впусти хоч наполовину!

Змилостивилося ягнятко, прочинило двері, а вовк і вскочив у хатку.

Ввечері ягня постелило м’якенько та й каже вовкові:

– Ти лягай спати, а я – трохи згодом.

Вовк ліг у ліжко, а по хвилі й питає:

– Кумцю, чому ти не йдеш спати?

– Ніколи ще мені,– відповіло ягнятко, – ложки не миті, хатка не заметена. Ще не час мені спати.

Скоро ягнятко впоралося з усім. Воно почуло, що вовк уже хропе, й подумало: «Де ж мені примоститися на ніч?»

Вирішило піти у комірку, де лежало прядиво.

А вночі вовк прокинувся і ну шукати ягня. Обмацав ліжко – немає, зазирнув під ліжко – і там порожньо.

«Ну, хай тільки знайду,– подумав вовк, – одразу з’їм».

Шукав, шукав сірий ягнятко, та все марно, і знову повернувся в ліжко.

Настав ранок. Ягнятко вилізло з комірки і подалось на грру поспівати та пострибати.

Вовк, прокинувшись, пішов оглядати подвір’я – може, там десь спить ягня. Але його ніде не було.

Тільки почув, як на горі ягнятко співало:

– Скік-стриб – я пострибало, вовк не знає, де я спало, скік по зелен по травичці, а я спало у комірці, скік-стриб, скік-стриб...

Вовк осміхнувся сам до себе: «Ну, постривай, тепер уже я знатиму, де ти ночуєш!»

Настав другий вечір. Ягнятко сказало непроханому гостеві:

– Йди-но вже спати!

– А ти чому ж не лягаєш?

– У мене ще багато діла: їсти не доварено, ложки не помито, хатку не заметено. Ти лягай, а згодом і я прийду.

Ягнятко швидко з усім упоралося, але вовк уже спав і нічого не чув.

Ягнятко подумало-подумало та й сказало тихенько:

– Піду-но я на полицю спати.

А вночі вовк устав і пішов у комірчину: «Отепер я з’їм його, – радів подумки,– з кістками».

Вовк обнишпорив усю комірчину, геть убрався в клоччя, а ягняти ніде не було. Не знайшов його і на подвір’ї.

Злий повернувся вовк у хатку, ліг у ліжко й довго кректав та перевертався з боку на бік – так їсти хотілося.

Уранці ягнятко зіскочило з полиці і подалося на гірку погуляти. Прокинувся і вовк, вийшов у двір. Бачить – ви стрибує мале та ще й пісеньку співає.

Вовк зрадів: «Ну, наступної ночі вже напевне тебе схрумаю. Твоє щастя, що вчора не сказало, де спатимеш».

Сірий не міг дочекатися ночі – так йому хотілося їсти.

Настав третій вечір. Ягнятко знову сказало вовкові:

– Ти йди спати, а в мене ще багато роботи.

Вовк ліг, а через деякий час питає:

– Чи ти скоро відпочиватимеш?

– Ох, ще не можу,– відповіло ягнятко, – у мене і столик не вимитий, і хатка не заметена, і хмиз до пічки не принесений. Бачиш, ніколи мені.

Вовк міцно заснув. Ягнятко й журиться: «Де б мені тепер примоститися?» Та й надумало залізти в запічок. Уже сидячи там, ягнятко ледь чутно мовило:

– Тут мене вовк не дістане.

Вночі сірий прокинувся і ну знов за своє:

– Два вечори пропало, але тепер, ягня, ти не втечеш од мене!

Та ба! Обнишпорив вовк усі закутки, обдивився полиці – ягняти ніде не було. Тоді вовк забіг у комірчину і ну зі злості прядиво шматувати. А ягня визирало із запічка та лукаво посміхалося.

У вовка аж серце заболіло од горя. «Де ж воно все-таки заховалося?»

Засмучений вовк ліг у ліжко, але до ранку так і не заснув.

На світанку ягнятко непомітно вибралося із запічка і пострибало на гору погуляти:

– Скік-стриб – я пострибало, вовк не знає, де я спало, скік по зелен по травичці, у запічку спало нічку, скік-стриб, скік-стриб... –

співало мале.

Вовк, побачивши ягня, аж зубами заклацав. «Ну, на четверту ніч я тебе неодмінно з’їм,– подумав люто.– Скільки вже голодую!»

Настав вечір, а сірому і спати не хочеться – баранина не дає спокою.

Ягнятко постелило вовкові м’якенько та й каже:

– Вовчику, йди-но спати. Ти дуже втомився.

Вовк ліг і все кличе ягнятко:

– Чого ти сьогодні так довго пораєшся? Хай завтра доробиш!

– Кумцю, приказка вчить: «Краще тепер, ніж у четвер».

Поки ягнятко помило посуд, вовк і заснув. А мале подумало-подумало та й полізло в челюсті печі спати.

Уночі вовк прокинувся – і відразу до запічка:

– Тепер ти від мене не втечеш!

Засунув сірий голову в тісний запічок, потім сам заліз та й застряв там назовсім.

А ягнятко вистрибнуло з челюстів і радісно вдарило копитцями перед запічком...

На цьому й казочці кінець.

Залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)