Іван Торбина (українська народна казка)

***

Іван Торбина (українська народна казка)

Жив колись на світі веселий парубок. Завжди ходив з порожньою торбиною. Люди його й назвали Іваном Торбиною.

Йде він дорогою і бачить – над шанцем сидять два жебраки. Шкода стало Іванові старців. Дав їм свої два леї і хоче йти далі. Але один із жебраків каже:

– Дав нам, бідним, все, що мав. Попроси тепер чогось у нас.

Іван подумав і відповів:

– Поблагословіть мені цю торбу, аби я міг загнати в неї усе, що захочу, і аби нічого не вилізло з неї без мого слова.

Діди щось пошептали над торбиною і щезли, ніби він їх ніколи не бачив. Іван протер очі – дуже здивувався, що дідів не видно. І почвалав далі. Як стемніло, зайшов у село і попросився ночувати в одного багача. А той сказав:

– До моєї хати щоночі приходять чорти на гуляння. Якщо ти їх виженеш, дам тобі торбу грошей.

– Як треба, то вижену,– відповів Іван.

Зайшов до хати й ліг на ліжко.

Опівночі чорти позлазилися і такий гармидер учинили, аж хата затряслася. Іван прокинувся й гукнув:

– Сидіть, рогаті, тихо, бо я спати хочу.

А дідьки це й за вухом не мали. Гейкали, свистали, витропували, як п’яні. Іван дуже розсердився. Він підвівся й крикнув:

– Ану, машір до торби!

Чорти один за одним, як котята, полізли до торби. Він узяв її, вийшов на подвір’я і сказав багачеві:

– Давай сюди ціпа!

Молотив по торбі та приповідав:

– Нате, аби-сьте знали, як то добрим людям сон перебивати. Коли ще раз приплентаєтеся, вам буде тут амінь,

– Скільки мем жити, Йване, свого носа сюди не покажемо.

Він висипав чортів із торбини, і за ними тільки загуло.

Іван каже багачеві:

– Давай сюди гроші, бо треба йти у світ...

– Нічого не дам, бо то все дуже легко було зроблено! – надувся багач.

– А тобі гроші тяжко дістаються! Ану, багачику, залазь і ти до торби!

Багач мусив залазити, а Іван узяв у руки ціпа:

– Ну, тепер посипляться із тебе грошенята?

– Все дам, тільки випусти мене.

Іван випустив газду. Наповнив торбу грішми і поманджав далі. Бідним, яких здибав у дорозі, роздавав по жмені леї. Коли все пороздавав, то і сам став бідним, як турецький святий. А куди йти святому? До неба. І легінь пішов – стукає в браму раю. .

– Хто там є? – спитав святий Петро.

– Це я – Іван Торбина. У вас є музики?

– Нема.

– А дівчата?

– Нема.

– А гуляєте?

– Ні.

– То якого дідька ви живете?

Святий Петро висунув крізь віконце голову і пробурчав:

– Іди геть, волоцюго!

Іван стукає до другої брами:

– Чого гримаєш? – спитав святий Миколай.

– У вас є музики?

– Я тобі дам таких музиків, що нараз оглухнеш! – погрозив старий.

– А дівчата у вас файні?

– Мой ти, дрантюху, що говориш!

– Горілка у вас моцна?

– Рай – це не якась садагурська корчма.

– Пусте все те, що Абрамко пише,– відповів Іван і постукав у третю браму. Йому ніхто не відповів, бо за брамою стояв страшний гармидер.

– Гей ви, чуєте? У вас є музики?

Хтось відповів:

– Аякже! Все в нас є!

Брама створилася, Іван увійшов і аж за голову схопився: там чорти і всілякі грішники так верещали і скакали, що тяжко було дивитися. І Торбина крикнув:

– Тут має бути порядок, як у війську цісаря! Ану, чорти, гаптах!

Чорти зібралися всі докупи й витрутили Івана за браму. Сказали йому у шпаринку:

– Іди зицируй свого цісаря, не нас. Ми не є дурні.

– Немає, мой, правди для бідного! – каже собі легінь.– Піду я до бога, може, хоч він – порядний чоловік.

Став перед господом і просить:

– Дай мені, боже, таку службу, аби-м міг десь порядки робити...

Господь відповів:

– Замітати в раю є кому. Ти ліпше йди на землю, знайди смерть і скажи їй, аби одного тижня гризла старих людей, другого – молодших, а третього – цілком молодих.

«Адії, людей гризти! – розсердився Торбина.– Старі люди ще на світ досить не надивилися, молодші ще не натанцювалися, а цілком молоді – й не нажилися!»

Знайшов Іван костомаху й каже:

– Господь хоче, аби-сь ішла в хащу й чотири роки гризла старі дуби, чотири роки – молодші, а чотири роки – цілком молоді...

Смерть пішла в ліси. Дванадцять років люди не вмирали. їх стало так багато, що на землі не було де ногою стати. Господь розлютився, що аж іскри з нього скакали. Покликав смерть і кричить:

– Ти ніц-нічого не є варт. Людей наплодилося, як трави і листя, а ти ходиш і гризеш дерева.

– Таж мені казав Іван..

– Іван? Знайди того гуцульського батярина і чвахни косою!

Пішла смерть на землю і шукає хлопця. А той сам до неї вийшов:

– Добридень, кумо! Добре, що ти прийшла. Понеси мене до раю.

– Понесу, бо сам господь казав, аби тебе чвахнути косою. Роби деревище.

Іван Торбина взяв сокиру й майструє труну. Вона в нього вийшла велика і модна.

– Вже готова! – крикнув.

Смерть подивилася і каже:

– Лягай у неї горілиць.

– Я не знаю, як треба лягати, бо-м ще ніколи не вмирав. Покажи мені.

Смерть лягла, склала руки на грудях і промовила:

– Отак.

Іван трахнув віко труни – й фертик. Замкнув труну на три колодки і закинув її в Черемош.

– Як не хотіла понести мене живого до раю, не понесеш і мертвого.

Іван ходить горами, гуляє і співає. Одного разу глип – а смерть стоїть перед ним і зубиська шкірить. Почала казати:

– Співай та гуляй, доки світу й сонця, я тебе не зачеплю. Аби-сь знав!

І не зачіпає. Іван Торбина й досі ходить горами і нічим не журиться. Такий, як був, веселий!

Залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)