Іван і чарівні коні (українська народна казка)

***

Іван і чарівні коні (українська народна казка)

Один чоловік мав три хлопці. Була в нього десятина пшениці, і щось приходило ту пшеницю толочити. Каже батько:

– Що робити, хлопці? Треба стерегти. Старший син Василь каже:

– Я буду стерегти.

Стеріг він, стеріг, а десь коло середини ночі заснув і не встеріг. Подивилися рано – паслося щось у пшениці. Каже тоді син Николай:

– Я вже буду стерегти.

І теж стеріг, але десь коло середини ночі заснув і він. На третю ніч каже найменший син, Іван:

– Я буду стерегти.

А вони його за дурного мали.

– Куди ти, дурняко, збираєшся? – кажуть. – Ми розумні, та не встерегли, де вже тобі!

Але Іван не послухав їх. Всукав собі вужище, вибив із стільця ніжку, взяв з собою усе те і пішов пазити.

Прийшов він у поле, сів на стілець і стереже. Лиш придрімає, а стілець перевертається, і хлопець пробуджується. Стереже до половини ночі – нема нічого. Пройшло ще трохи часу, і прилітають три коні, як змії. Іван закинув на них вужище і всіх трьох половив. А коні файні такі: один гнідий, другий сивий, а третій вороний. Кажуть йому коні:

– Висмикни з нас по шерстині, ми тобі в пригоді станем. Як треба буде, то припечи шерстину.

Він висмикнув по шерстині і відпустив їх.

А цар на той час оголосив: «Хто дістане мені морське порося, того зроблю першим міністром». Морське порося жило на крутій скалі, і треба було доскочити до нього конем.

У призначений день з’їхалися з усієї держави хлопці на конях до тої скали. Василь і Николай вибрали найфайніших коней і теж поїхали. А Іван знайшов якусь нещасну кобилу та їде й собі. Та запхався з тою кобилою під міст. Іде весілля, сміються з нього. А він вийняв сиву шерстину і припік її вогнем. І зразу прилетів до нього сивий кінь та й каже:

– Влізь мені у ліве вухо, вилізь правим.

Вліз Іван у ліве вухо і виліз правим убраний, як панок. Та сів на сивого коня і поїхав туди, де було морське порося.

Усі скачуть на конях – не годні доскочити. А Іван підлетів, забрав порося і поїхав.

Повернулися Василь і Николай, розповідають: «Якийсь панок узяв морське Порося. А в нього кінь, що кінь!» Та й не знають, що то був їх брат.

А цар дає нове оголошення: «Хто дістане звіра льогу, тому даю півцарства».

Їдуть браття діставати льогу, а Іван і собі збирається. Вони сміються: «Куди тобі, дурному!»

Поїхали браття, а він узяв якогось замордованого коня і їде. І знов запхався під міст. А люди сміються, кажуть браттям: «Ади, ваш брат».

Сидить він під мостом. Усі попроїжджали, а він припікає червону шерстину, прилетів гнідий кінь та й каже:

– Влізь мені у ліве вухо, а вилізь правим. Як вліз Іван, то виліз такий вбраний! Панок! Приїхали всі до високої гори. Підлітають, а досягти льоги не годні. А Іван під’їхав і раз! – забрав льогу. Та завіз додому і заховав. Браттям нічого не каже. А ті приїхали й розповідають: «Якийсь панок узяв льогу та й поїхав». Та й не знають, що то був їх брат.

На третю неділю цар посадив свою дочку у палаці на шостому поверсі й оголошує: «Хто дістане перстень з руки моєї дочки, за того її віддам».

Почало з’їжджатися багато людей з цілої держави. Поїхали й Василь з Николаєм. А Іван знову знайшов замордованого коня. Їхав, їхав, забився у болото під мостом та й смикає того коня, а як проїхали всі люди, вийняв чорну шерстину та й припік, і прилетів вороний кінь.

– Влізь мені у ліве вухо, вилізь правим, – каже кінь. Вліз він у ліве вухо, а правим виліз у золото вбраний!

– Сідай на мене, Іване, і добре держися, – попереджає кінь.

Приїжджають вони до того палацу. Ніхто не може перстень дістати, а Іван розігнав коня, підлетів – хап! – і взяв. Привіз він перстень додому та й заховав його.

Цар оголошує: «Хто взяв перстень, морське порося і льогу, най приїжджає. А Николай та Василь дізналися про Іванів сховок, та й хочуть всім заволодіти.

– Я віддам перстень, морське порося і льогу, а що ж мені? – запитує Іван.

– Усе, що хочеш? – кажуть брати.

– Врубай собі букатку з голови, то дам тобі морське порося й льогу, – каже Іван Николаєві. – А ти врубай собі мізинний палець на правій руці, – каже Василеві, – то матимеш перстень.

Старші брати дали все, що Іван хотів, а він дав Василеві перстень, а Николаєві – морське порося й льогу.

Показав Василь перстень цареві, і той дає за нього дочку. А середущого робить міністром і дає половину царства.

Василь не має пальця і сидить на весіллі в рукавицях, а Николай – ватажел у нього – не має кавалка голови і сидить у шапці.

І сказав Іван: «Ану, скиньте з ватажела шапку!»

Скинули з Николая шапку, а там нема кавалка голови, Іван вийняв із кишені той кавалок і показав – точно з Николаєвої голови букатка. «Ану, скиньте з молодого рукавиці!» – сказав Іван. Скинули рукавиці, бачать бракує пальця. Іван витягає палець з кишені. Приклали – Василів палець! Аж тоді всі дізналися, хто насправді здобув морське порося, льогу й перстень.

І цар прогнав Василя й Николая, а дочку віддав за Івана, зробив його першим міністром і дав половину царства.

Залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)