Хто діло робить, той і хліб їстиме (грузинська казка)

***

Хто діло робить, той і хліб їстиме (грузинська казка)

Була собі бідна вдова і мала сина-одинака.

І не було в них ніякої скотини, тільки один віл. Отож як настає час орати, то в ярмо до вола або син упрягається, або мати.

Якось у тих краях мандрував цар та й побачив у ярмі з биком стару матір і сина, що ходив за плугом.

– Що це ти, парубче, робиш? – питає цар,– Хіба таки можна матір у ярмо запрягати?

– Що маємо чинити, царю, одного вола маємо, то оце так і допомагаємо плуга тягати.

– Ну, коли так, то ходімо зі мною, я дам тобі ще одного вола.

Зрадів парубок, пішов. А цар мав такого бика, що ніхто до нього не міг доступитися. Ото й кличе цар усю челядь, щоб вивели бика в загороду.

Подивився парубок та й каже:

– Не давайте йому кілька днів їсти.

Так і зробили, а хлопець по тому взяв оберемок сіна та й дав жмутик бикові, а решту поніс додому. Голодний бик слідом, слідом та й прийшов за парубком аж до хати. Завів його хлопець у хлівець та й знову не дає нічого їсти, а на п’ятий день вивів, ще й ярмо на шию почепив. Пішов цей бик у парі з волом. Отак і привчив парубок бика, що такий віл став, кращого й не треба.

Раз парубок запріг волів та й почав пшеницю молотити. Молотить і пісню співає, аж їде цар та й питає:

– А це чий віл?

– Мій, ясновельможний царю, що ви мені подарували.

Здивувався цар та й каже:

– Ходи зі мною, маю дочку, то хочу за тебе дати!

– Що ти, царю! – вигукнув хлопець.– Чи я царівні пара?

– А я тобі велю!

Що робити хлопцеві, мусив поїхати.

Аж цар мав таку дочку-ледащицю, що відколи найшлася на білий світ, то ще з подушок і не вилазила. Там її і годували, і напували.

Приходять до палацу. Хлопець як побачив таке діло, каже цареві:

– Коли моя така доля, то дайте мені іржавого меча, одного шолудивого пса та яку-небудь шкапу.

Дали йому все. Почепив він на себе іржавого меча, забрав пса, кобилу й царівну та й веде з двору.

Сам попереду, а ті за ним, ледь плетуться. Ото парубок і каже псові:

– Оце бачиш шаблюку, отож ступай за мною хутенько, бо так і зітну голову!

Собака, звичайно, на ті слова не зважає, чапає собі, як і раніше. Повернувся хлопець та й одрубав йому голову, а тоді й каже кобилі:

– Оце бачиш шаблюку? Дивися ж, ступай за мною хутенько, бо так і зітну голову!

Кобила теж не зважала на ті балачки, то парубок і їй відрубав голову.

А тоді й каже царівні:

– Ходи хутко, дівко, бо ось бачиш меча, то так і зітну голову, як оцим ледацюгам!

Злякалася царівна та вже як там не ступає, все-таки хапається. Прийшли додому. Лягла царівна в ліжко і ні за холодну воду.

Уранці чоловік із матір’ю пішли в поле, а та все лежить. Мати з сином натомилися, поприходили увечері та й сіли вечеряти. Мати й каже:

– Сину!

– А що, мамо?

– Діло хто робив?

– Я й ти.

– А їстиме хто?

– Та вже ж я й ти!

То сидять, вечеряють, а невістка лежить голодна.

Другого дня знову пішли мати з сином у поле, та й третього і четвертого, а невістка все лежить голодна. На п’ятий день і думає собі: «Треба, мабуть, вставати та щось робити, бо я в цій хаті з голоду помру».

Встала вона, знайшла віника та й обмела навколо ліжка.

Хто діло робить, той і хліб їстиме (грузинська казка)

Повертаються женці з поля, мати й гукає сина:

– Сину!

– А що, мамо?

– Діло хто робив?

– Я й ти.

– А їстиме хто?

– Та вже ж я й ти!

Ото сіли, вечеряють, а мати й каже синові:

– Одламай трохи хліба й жінці, бачиш, навколо ліжка обмела.

З’їла невістка того окрайчика, ще дужче їсти схотілося. Вранці тільки мати з сином поїхали в поле, схопилася невістка та й замела аж півхати, а відтак знову лягла.

То вже на вечерю дісталося їй півкоржа. Вранці встала невістка, вимела хату, повибивала подушки, знову послалася та й лягла. А вже син з матір’ю як приїхали, то дали їй цілого коржа.

А та й думає: «Хліб то хліб, а живій душі й страви ж хочеться». Тільки чоловік із свекрухою з хати, схопилася невістка, вмилася, прибрала в хаті, помила миски та й кинулася вечерю варити. Цілий день крутилася, вже й не

лягала. Приїхав чоловік із матір’ю, та як побачили, що невістка їх на воротях зустрічає, пораділи, цілують її та обіймають.

І така то вже стала молодиця з неї, що кращої й не треба.

А батько її, цар, і думає собі раз:

– Як воно там ведеться моїй дитині, може, вже й померла. Поїду провідаю.

Приїхав, дивиться, сидить дочка в сінях, квасолю лущить, а сваха з зятем у полі жнивують.

Кинулася дочка до батька, виціловує його, а той і сам радіє, що дочку при роботі побачив.. Посидів цар щось трохи, аж дочка й каже:

– Годі, батечку, сидіти, лізьте з візирами та стелю накладайте. Бо мій чоловік такий, що дарма хліба не дає.

Вивела дочка батька в двір та й показує їхню нову хату, тільки стеля неліплена. Що робити цареві, поліз із візирами нагору та й нум валькувати.

Аж увечері і сваха їде з зятем, пораділи всі, позгукували гостей, обдарували молодих і вже пили та веселилися, далебі, ще довго.

Залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)