Хоробрий осел (казахська казка)

***

Хоробрий осел (казахська казка)

Набридло ослові вантаж носити. Ото й каже якось він верблюдові – своєму товаришеві:

– Гей, верблюде, набридло мені вантажі носити: живого місця на спині нема! Втечімо від хазяїна, заживемо на волі, як нам заманеться.

Помовчав верблюд та й каже:

– Коли на правду йде, то поганий у нас хазяїн: годує абияк, а працювати примушує багато. Я б з радістю втік, але як?

А осел і каже:

– Я все обміркував, не хвилюйся. Завтра хазяїн примусить нас везти сіль у місто. Спочатку ми йтимемо слухняно й спокійно, а коли зійдемо на гору, впадемо разом і прикинемося, ніби геть із сил вибилися. Хазяїн лаятиме нас, дрючком битиме,а ми – ні з місця! Знесилиться наш хазяїн і піде додому по допомогу. Тоді вже тікай, куди хочеш.

Зрадів верблюд:

– От добре ти надумав, от славно! Так ми й зробимо!

Дочекалися вони ранку. Вранці хазяїн нав’ючив на них мішки з сіллю і погнав у місто.

Півдороги вони йшли, як завжди: верблюд попереду, осел за ним, а позаду хазяїн з дрючком. Та ось зійшли вони на гору, коли це раптом осел з верблюдом упали на землю й прикинулися, що геть вибилися із сил, не можуть уже на ногах стояти.

І почав хазяїн їх сварити:

– От уже ледацюги, їм би тільки лежати! Ану вставайте зараз же, чуєте чи ні?

А верблюд з ослом і вухом не ведуть, лежать, мовби нічого й не чують. Розсердився хазяїн та й ну їх лупцювати.

Ударив він верблюда тридцять дев’ять разів – той анічичирк, та коли замахнувся ще раз – заревів верблюд і підхопився на ноги.

– Так би й давно,– важко зітхнув хазяїн, а тоді заходився біля осла.

Вдарив він його сорок разів – осел і не охнув, ударив п’ятдесят разів – осел і не здригнувся, вдарив шістдесят разів – як лежав осел, так і лежить.

Бачить хазяїн – кепські справи: напевно, віддав богові душу осел. Велика біда, та що поробиш.

Зняв він з осла вантаж, звалив його на верблюда й рушив далі в дорогу.

Насилу ступає верблюд, кляне осла:

– Проклятий осле, через тебе я битий іду, подвійний вантаж несу!

А осел полежав, поки хазяїн з верблюдом зникли за перевалом, потім підхопився й побіг, куди очі бачать.

Біг він три дні, пробіг три гори і три полонини й нарешті дістався до широкої галявини біля річки.

Сподобалась ослові та галявина, тут він і оселився. А тими землями вже багато років правив могутній тигр.

Якось надумав тигр оглянути свої володіння. Вранці вирушив він у дорогу, а опівдні надибав на осла.

Ходить собі осел галявиною, хвостом помахує, траву їсть.

Тигр думає: «Що це за звір? Ніколи не бачив такого».

А осел як зиркнув на тигра, то й обомлів. «Ну,– думає,– все, я пропав! – А тоді подумав про себе: – Ось я йому покажу, все одно помирати».

Підняв осел хвоста, змахнув вухами, роззявив якомога ширше пащу, – та як затрубить на всю свою ослячу горлянку!

В тигра і в очах потемніло. Кинувся він тікати, біжить щосили й озирнутися боїться.

Дорогою зустрів тигр вовка.

– Кого це ти так злякався, повелителю?

Хоробрий осел (казахська казка)

– Ой, злякався я звіра. Страшнішого за нього й на світі нема: замість вух у звіра крила, паща – мов яма, а реве він так, що земля двигтить і небо меркне.

– Стривай, стривай,– каже вовк, – та чи не з ослом ти, бува, зустрівся? Так воно і є. Гаразд, завтра ми з тобою скрутимо його арканом.

Наступного дня вовк приніс аркана, один кінець прив’язав до шиї тигра, а другий – до своєї шиї, і так вони рушили на галявину.

Вовк іде попереду, а тигр позаду – все упирається.

Помітив їх осел здалека і знову за своє: хвіст підняв, пащу роззявив – та як зареве!..

А тигр і кричить вовкові:

– Гей, друже, та ти, видно, тягнеш мене на поживу цьому страховиську! – І рвонувся він щосили вбік, з вовка голова й покотилася.

Прибіг тигр додому, не може відхекатись.

У цей час прилетіла до нього сорока. Про все розпитала у тигра, а тоді й каже:

Хоробрий осел (казахська казка)

– Зачекай-но хвилинку, я злітаю на галявину, подивлюся, що то за звір там ходить і що він робить. Розвідаю і про все розкажу тобі.

Полетіла сорока на галявину.

А осел побачив її здалека, ліг на землю й простягнув ноги, буцімто мертвий.

Сорока подивилася на нього й зраділа: страшний звір здох!

Сіла вона на осла, ходить по ньому туди й сюди, й мудрує, що б то його таке набрехати тигрові про свою перемогу над страховиськом.

Раптом, на свою біду, побачила вона на землі пшеничне зернятко й уже націлилася дзьобом, але оступилась і попала ослові між ноги.

Отут осел і ожив. Затис він ногами сороку якнайдужче і давай хльостати її хвостом. Хльостав-хльостав – аж пір’я летіло на всі боки. А потім як підкине її копитом – покотилася сорока на край галявини.

Відлежалася вона тут, очумалася і сяк-так, бочком-бочком, крекчучи та охаючи, полетіла назад.

Летить та ще здалека кричить тигрові:

– Тікай звідси якнайдалі, поки живий! Навіки мене скалічив проклятий звір! Гляди, щоб з тобою такого не трапилося.

Злякався тигр. Зібрав він свої пожитки й назавжди пішов у чужі краї.

А хоробрий осел і донині живе на широкій галявині.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)