Горобчик-сторож (таджицька казка)

***

Горобчик-сторож (таджицька казка)

Жила колись самотня вбога бабуся. Від ранку до вечора пряла вона пряжу, носила на базар, і так заробляла собі на прожиття.

Одного дня в неї скінчилась бавовна, а купити нової не було на що. Сіла бабуся й гірко заплакала, нарікаючи на свою долю. Струмком потекли в неї з очей сльози, зросили землю, і навпроти бабусиного подвір’я заквітувало бавовняне поле.

У цей час прилетіла сорока, сіла на дувал і заскрекотала:

– Скре-ке-ке, скре-ке-ке, бабусю, а чи не найняли б ви мене сторожувати свій лан?

– Що візьмеш за службу? – питає старенька.

– Скре-ке-ке, скре-ке-ке, –скрекоче сорока, – дасте пів-урожаю, от і вся плата.

– Іди собі геть,– прогнала її бабуся, – не треба мені такого сторожа.

Полетіла сорока, а на її місце прилетіла ворона й закрякала:

– Кря-кря-кря, бабусю, а чи не найняли б ви мене сторожувати свій лан?

– Що візьмеш за службу? – питає старенька.

– Кря-кря-кря,– кряче ворона, – дасте пів-урожаю, от і вся плата!

– Іди собі геть,– прогнала її бабуся,– не треба мені такого сторожа.

Полетіла ворона, а на її місце прилетів горобчик. То тут сяде зацвірінькає, то сяде там зацвірінчить. Старенька й питає його:

– Чого цвірінчиш? Що скажеш?

– Бабусю, чи не найняли б ви мене сторожувати свій лан?

– Що візьмеш за службу?

– Цвірінь-цвірінь,– цвірінчить горобчик,–дайте мені жмутик бавовни на сорочку, от і вся плата.

Дала йому бабуся жмутик бавовни. Узяв горобчик той жмутик у дзьобика, приніс до прядильника й каже:

– Спрядіть мені оцю бавовну, а не спрядете, хатку вам розвалю, дітей ваших засмучу, ще й подвір’я потопчу.

Прядильник спряв бавовну, а нитки змотав у клубок. Узяв горобчик пряжу, поніс до ткача й каже:

– Витчіть мені полотна, а не схочете ткати, хатку вам розвалю, дітей ваших засмучу, ще й подвір’я потопчу.

Узяв ткач пряжу, виткав шматок полотна й віддав горобчикові. Той відніс його до кравця.

– Пошийте мені, – каже, – сорочку, а не пошиєте, хатку вам розвалю, діток ваших засмучу, ще й подвір’я потопчу.

Пошив йому кравець гарненьку сорочку. Одяг її горобчик, прилетів до бабусі й зацвірінчав:

– Цвірінь-цвірінь, матусю! Тепер я сторожуватиму ваш лан.

– Що ж,– відказує бабуся,– сторожуй.

Горобчик то тут сяде зацвірінькає, то там сяде зацвірінчить – цілими днями пильнує бавовну.

Одного разу побіля бабусиного двору проїздив падишах. Уздрів біле-біле бавовняне поле, спинився й каже своїм воякам:

– Це моя земля! Звідки взялася тут бавовна? Підіть і зберіть усе дочиста, аби й жмутика не лишилося!

Бачить горобчик, яку шкоду чинять падишахові воїни, та й ну кликати господиню:

Цвірінь-цвірінь, господине моя,

Ой, пропала, пропала бавовна твоя.

Розізлився падишах і звелів спіймати крикуна. Покинули воїни збирати бавовну, зловили горобчика.

– Обскубіть його! – звелів володар.

Вояки виконали наказ.

– Ще мить тому пір’я мав, тепер шолудивий став,– мовив горобчик.

Горобчик-сторож (таджицька казка)

– Підсмажте його! – знову звелів падишах.

Цвірінь-цвірінь, господине моя,

Ой, пропала, пропала бавовна твоя.

І так він цвірінькотів, що у падишаха розболівся живіт, мусив він забрати своїх вояків і податися додому.

А горобчик ще дужче зацвірінчав у нього в череві:

Цвірінь-цвірінь, господине моя,

Ой, пропала, пропала бавовна твоя.

Не витримав володар і звелів своїм воякам:

– Я зараз виблюю горобця, а ви посічіть його на дрібен мак.

Коли пташина голівка висунулася з падишахового рота, воїни замахали мечами. Горобчикові шкоди не заподіяли, тільки носа володареві відтяли.

А горобчик вилетів із падишахового черева та й ну виспівувати:

Цвірінь-цвірінь, господине моя.

Ой, пропала, пропала бавовна твоя.

І цей наказ виконали вояки.

– Ще недавно був живий, та підсмажив кат лихий, – провадив своєї горобчик.

– А подайте-но сюди того пташка, я його з’їм.

Вояки піднесли горобчика падишахові. Той одразу ж ум’яв його.

– Ще недавно я літав, тепер у черево попав, – гукнув горобчик з падишахового живота.

Цвірінь-цвірінь, господине моя,

Ой, пропала, пропала бавовна твоя.

І так він цвірінькотів, що у падишаха розболівся живіт, мусив він забрати своїх вояків і податися додому.

А горобчик ще дужче зацвірінчав у нього в череві:

Цвірінь-цвірінь, господине моя,

Ой, пропала, пропала бавовна твоя.

Не витримав володар і звелів своїм воякам:

– Я зараз виблюю горобця, а ви посічіть його на дрібен мак.

Коли пташина голівка висунулася з падишахового рота, воїни замахали мечами. Горобчикові шкоди не заподіяли, тільки носа володареві відтяли.

А горобчик вилетів із падишахового черева та й ну виспівувати:

Цвірінь-цвірінь, господине моя.

Ой, пропала, пропала бавовна твоя.

Хто ж ту шкоду заподіяв?

Наш безносий лиходій.

Соромно стало падишахові, утік він світ за очі й уже ніколи не повертався до своєї країни. Люди казали, що зазіхнув він на цілий бабусин лан, а подужати не зміг маленького горобчика.

* Дувал – глиняна стіна-огорожа.

* Падишах – володар, державець, монарх.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)