Горда дівчина, Тунгак і Сонце (ескімоська казка)

***

Горда дівчина, Тунгак і Сонце (ескімоська казка)

Давно це було. Дуже давно. Багато зим минуло відтоді. Злий Тунгак тоді в тундрі хазяйнував. Велику силу мав. Усі його боялися. Погано, темно в тундрі було.

Жив у тундрі багатий мисливець з дружиною. Усього мали удосталь: і м’яса найкращого, і шкур звірів найрідкісніших, й одягу всякого багато в натику зберігалось, а в жирниках завжди було повно жиру. І донька мислив- цева найвродливішою красунею стійбища вважалася. Великий викуп сподівався взяти за неї батько. Та надто багато гордості носила дівчина в серці своєму. Жоден же-них їй не подобався. Усім відмовляла.

Почали молоді мисливці обходити їхню ярангу. Навіщо даремно час гаяти! Хіба мало дівчат у тундрі?

Розсердився тоді батько.

– Якого чоловіка тобі ще треба? Може, ти Тунгака мужем хочеш мати? Чи не до його яранги збираєшся піти господинею?

Дівчина тільки гордо головою повела. Нічого не сказала батькові.

Мати заплакала.

– Навіщо такі погані слова говориш? Почує Тунгак, у ярангу прийде. Що тоді вдіємо?

– Замовкни, дурна жінко,– закричав господар.

Задрижали міцні стіни яранги від сильного вітру. Цілу

кучугуру снігу навалив господар хуртовини на мисливцеву ярангу. Захотів мисливець вийти надвір, підняв край решема, бачить: хтось стоїть. Упізнав господар Тунгака, затремтів од страху. Але гість є гість, і його треба прийняти. Увійшов Тунгак, сів. Дівчина м’ясо принесла. Частує гостя, а сама мовчить, навіть не дивиться на нього.

Господар люльку закурив, думає, що ж далі робити. Тунгак з’їв м’ясо і ще просить. Вийшла дівчина в натик м’яса нарізати, а Тунгак питає.

– Чого мовчить дівчина? Чи, може, ти погано годуєш її, і вона з голоду язика з’їла?

– На те вона й жінка, щоб мовчати,– відповів мисливець.

Сподобалась відповідь Тунгакові. Тоді він каже:

– Гарна буде дружина, слухняна. Візьму її за жінку.

Почав мисливець просити, щоб Тунгак підождав трохи, але даремно. Довелося погодитись.

Почула про це дівчина. Швидко наділа свій каливагик, узяла з полиці шматок сала і вийшла з яранги.

А хуртовина ще дужче розходилася, білого світу не видно. Дівоче серце од страху зовсім маленьке зробилося. Хотіла вже повернутись, але в яранзі ще страшніше. Тоді вона переборола страх і пішла вперед, назустріч вітру. Довго йшла. Зовсім стомилася.

Тим часом Тунгак ждав-ждав м’яса і розгнівався. Вирішив піти подивитися, де ж дівчина. Вийшов у натик – немає. Зрозумів, що втекла. Заревів од люті, побіг навздогінці.

Біжить дівчина. Вітер шмагає в обличчя, не дає йти. Важкий став каливагик од снігу. До землі дівчину пригинає. Та вона не зупиняється. Сто страхів увійшло в її серце. Женуть уперед.

А Тунгак біжить – вітер йому дорогу дає, сніг щільно під ноги стелиться. Легко йому бігти. Усі його бояться.

Чує дівчина – наздоганяє її Тунгак. Ось він уже несамовито кричить. От-от схопить. Затремтіла дівчина. Що діяти – не знає.

Нараз вогонь попереду замерехтів. Підійшла дівчина –

Горда дівчина, Тунгак і Сонце (ескімоська казка)

аж то не вогонь. Стоїть велика-велика яранга, наче ціле стійбище, і вся блищить так, що очам боляче. Заплющила дівчина очі. А коли розплющила, побачила дідуся, який сидів перед ярангою і різьбив ножем кістку. Розповіла дідусеві, що Тунгак за нею женеться. Впустив дідусь дівчину до яранги, сам біля входу залишився. Вступила дівчина в натик, обтрусила сніг, тільки після того в полог увійшла. Дивується. Дуже великий полог. Тільки один жирник горить посередині, а жарко. Біля того жирника сидить бабуся, одяг бісером вишиває. Підійшла дівчина. Узяла другу голку й почала допомагати старенькій. А Тунгак уже здалеку кричить. Дівчину вимагає. Заридала сердега, пригорнулась до бабусі, просить сховати її.

– Сиди,– каже старенька,– не бійся.

Ввійшов до яранги дідусь.

– Ух, як холодно!

А дівчина зовсім верхній одяг скинула – так їй жарко. Тим часом стара ще один жирник запалює – хай Тунгак іде погрітися.

Увійшов Тунгак. Хотів підійти до дівчини, але не може. Почав з нього жир капати. Дуже жирний був Тунгак. Не любив жари. Поки роздумував, що робити, зовсім розтопився. Стара покликала софік. Прийшли собаки, жир з підлоги злизали і кістки погризли. Не стало більше Тунгака.

Зраділа дівчина, залишилася жити в старих. Дуже сподобалася вона їм. Вродлива була, ласкава. Усе робити вміла.

Одного разу, коли вона допомагала бабусі, до яранги ввійшов молодий мисливець. І враз у яранзі світло стало. Такий гарний із себе був цей юнак! Багато шкурок красивих приніс.

Побачила його дівчина – усю свою гордість забула. Шити перестала. Дивиться на нього – очей не зводить. А це був син господаря яранги – Сонце. Побачив він, що дівчина гарна з лиця і дужа тілом, узяв її за дружину. Почала вона жити з небесними мешканцями. Ім’я їй інше дали: Зорею назвали.

Минуло багато років. Захотіла дівчина в рідне стійбище поїхати, стареньких батьків своїх провідати. Умовила чоловіка.

– Добре,– сказав він,– ходімо.

Відсунув жирник, а під ним велика дірка. Прив’язав міцного ременя. Узяв жінку і по ременю в тундру спустився. Світло стало в тундрі. Зраділи всі.

Відтоді й Сонце над тундрою світить.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)