Ференанд Вірний та Ференанд Невірний (Брати Ґрімм)

***

Ференанд Вірний та Ференанд Невірний (Брати Ґрімм) Жили собі колись чоловік та дружина, і доки були вони багаті, дітей у них не було. Але ось вони збідніли, і народився у них синочок. Але вони ніяк не могли знайти йому хрещеного, і вирішив тоді чоловік вирушити в найближче місто і подивитись, чи не знайдеться там якоїсь людини. Зустрівся йому на дорозі бідняк і питає його, куди він іде; той відповів йому, що йде, мовляв, шукати собі когось у куми, тому що він бідний, і ніхто тому не погоджується йти до нього в хрещені.

 – Що ж, – сказав бідняк,– ти бідний і я бідний, піду до тебе в куми. Але я такий жебрак, що дати дитині нічого не можу. Йди і скажи дружині, щоб вона несла дитину зараз же в церкву.

 Прийшли чоловік із дружиною в церкву, а жебрак уже там їх чекав, і назвав він дитину Вірним Ференандом.

 Ось вийшли вони з церкви, а жебрак і каже:

 – Що ж, розійдемося тепер по домівках, подарувати я вам нічого не можу, а вам дарувати мені не треба.

 Але дав він матері ключ і сказав їй, щоб, коли вона прийде додому, віддала його чоловіку: нехай береже його, доки дитині не виповниться чотирнадцять років, а тоді й хай він вирушить у ліс і розшукає там замок до якого підійде цей ключ, і все, що в тому замку буде, то за ним і залишиться.

 Виповнилося хлопчику всього лише сім років, а виріс він великий та сильний. І ось пішов він якось грати з іншими хлопчиками, і ті стали хвалитися, скільки хто від хрещено то свого отримав; а він нічим похвалитися не міг, повернувся додому засмучений і каже батькові:

 – А чи я зовсім нічого не отримав від свого хрещеного?

 – О, ні, – сказав батько, – ти отримав ключ до того замку, що немов стоїть у лісі, йди туди і відчини його цим ключем.

 Ось пішов хлопчик у ліс, але ніякого замку там не було.

 Минуло ще сім років, і коли хлопчику виповнилося чотирнадцять років, він вийшов? знов на пошуки замку, раптом бачить – стоїть замок. Він відчинив його ключем, але нічого в ньому не знайшов, крім сивого коня. Сильно зрадів юнак, що в нього є тепер кінь, миттю скочив на нього і помчався до свого батька.

 – Що ж, є тепер у мене сивий кінь, – сказав він, – поїду я по білому світу мандрувати.

 Виїхав він із дому, їде по дорозі, бачить – лежить на шляху перо для писання, він хотів було його підняти, але подумав про себе: «Е, нехай воно собі лежить! Адже куди не поїдеш, усюди знайдеться перо для писання, Якщо буде треба». Тільки він від’їхав від

 пера, раптом чує – хтось його кличе: «Вірний Ференанде, візьми мене із собою!» Він озирнувся, навкруги нікого нема, повернувся до пера і підібрав його. Поїхав він далі. Через деякий час довелося йому проїжджати повз ріку, бачить– лежить на березі рибка, широко розкриває рот– дихати їй нема чим.

 Він їй і каже:

 – Слухай, мила моя рибко, я тобі допоможу у воду вибратися.– Взяв її за хвіст і кинув У воду.

 Висунула рибка з води голову й сказала:

 – За те, що ти мені допоміг вибратися із грязі у воду, дам я тобі флейту. Якщо потрапиш у біду, заграй на тій флейті, і я тобі допоможу, а якщо ти у воду що впустиш, то я тобі миттю з води дістану.

 Поїхав він далі, зустрів людину і та питає його, куди він їде.

 – Та ось у ближнє містечко.

 – А як тебе звати?

 – Вірний Ференанд.

 – Е, та у нас із тобою імена майже однакові, мене звати Ференанд Невірний.

 І вони попрямували разом у ближнє містечко, у корчму.

 Але погано було те, що Ференанд Невірний умів за допомогою різних чар дізнаватися про все, про що думає інший і збирається робити. А в корчмі тій була моторна служниця, дівчина обличчям дуже красива й трималася люб’язно. Вона закохалася у Вірного Ференанда – юнак був красивий – і питає його, чи далеко він збирається їхати.

 – Та ось хотілося б мені по білому світу поїздити.

 Але вона порадила йому залишитися тут і сказала, що живе в їхній країні король, який охоче б взяв його до себе у слуги або у форейтори, – нехай, мовляв, поступає до короля на службу. Ференанд відповів, що йому не хотілося б йти і самому пропонувати свої послуги. Тоді дівчина сказала:

 – О, я тобі все це сама влаштую.

 Вона миттю пішла до короля й спитала, чи не хоче він взяти до себе на службу красивого слугу? Король дуже цьому зрадів і наказав Ференанду з’явитися до себе, і вирішив взяти його до себе в слуги. А Ференанду більше хотілося бути форейтором, щоб не розлучатися із своїм конем; і взяв його король до себе у форейтори. Як дізнався про це Ференанд Невірний, каже дівчині:

 – Скажи, чи не допоможеш ти мені поступити на службу?

 – Чому ж, я і тобі допоможу, – сказала дівчина.

 А сама подумала: «З такою людиною сваритися не слід, йому довіряти не можна». Пішла до короля і влаштувала його слугою; і король залишився цим, задоволений.

 Коли якось вранці Ференанд Невірний одягав свого короля, той усе зітхав і голосив: «Ох, якби моя наречена була нарешті зі мною!»

 А Ференанд Невірний недолюблював Вірного Ференанда, і ось, коли король став якось знов сумувати та жалітися, він і каже йому:

 – Але ж у вас є форейтор, ви і пошліть його за вашою коханою, нехай він її привезе, а якщо він цього не виконає, то накажіть його стратити.

 Тоді наказав король покликати до себе Вірного Ференанда і сказав йому, що там-то і там-то живе його кохана, і що він повинен привезти її до нього, а не привезе, то доведеться його стратити.

 Пішов Вірний Ференанд на стайню до свого сивого коня і став на своє горе жалітися й голосити: «Ох, який я нещасний!» І раптом каже йому хтось ззаду: «Вірний Ференанде, чого плачеш?» Роздивився він навкруги, нікого не побачив і продовжував жалітися: «Ах, мій милий сивий кінь, мабуть доведеться мені з тобою розлучитися, скоро мені помирати!» 1 покликав його хтось знов: «Вірний Ференанде, чого плачеш?» Тут-то він і помітив, що це його сивий кінь каже, і питає він його: «Так це ти, мій кінь? Невже ти говорити вмієш?» І каже: «Повинен я їхати туди-то й туди-то, щоб здобути королю наречену, так чи не знаєш ти, як мені з цією справою впоратися?»

 Каже йому сивий кінь:

 – Йди до короля і скажи, нехай дасть тобі те, що ти попросиш, тоді ти дістанеш йому наречену; якщо дасть він тобі повний корабель м’яса і повний корабель хліба, то все діло буде влаштовано: живуть там, за морем, величезні велетні, і якщо ти не привезеш їм м’яса, вони тебе розтерзають; а ще водяться там величезні птахи, вони виклюють тобі очі, якщо ти не привезеш їм хліба.

 Тоді наказав король усім м’ясникам краю різати худобу, а всім пекарям пекти хліб щоб навантажити ними повні кораблі. Коли кораблі навантажили, каже сивий кінь Вірному Ференанду:

 – Ну, а тепер сідай на мене і веди мене на корабель, а як з’являться велетні, ти скажи їм:

 – Тихше, тихше, велетні мої,

 Я піклуюся про вас,

 Ось я щось для вас припас.

 А коли підлетять птахи, ти їм знов скажи?

 – Тихше, тихше, пташки милі мої,

 Я подумав і про вас,

 Подарунки вам припас.

 Велетні тоді тобі нічого не зроблять, а ти під’їдеш потім до замку, де лежить принцеса та спить. Візьми із собою двох велетнів, вони тобі допоможуть; , але дивись, не розбуди принцесу, нехай велетні перенесуть її на ліжку прямо на корабель.

 ї сталося все так, як сказав сивий кінь. Вірний Ференанд віддав і велетням, і птахам все, що для них привіз. Велетні були цим задоволені й погодилися перенести принцесу на ліжку прямо на корабель. Коли вона прибула до короля, то сказала, що жити з ним разом не може доти, доки їй не будуть доставлені із замку її листи, які вона там забула. Тоді, намовлений Ференандом Невірним, король покликав Вірного Ференанда й наказав йому доставити із замку ці листи, – а не доставить, то буде страчений. Пішов він знов у стайню, почав жалітися й каже: «Ах мій милий сивий кінь, знов мене в дорогу посилають, що мені робити?» І сказав сивий кінь, що треба знов навантажити повний корабель їжею. І відплив Вірний Ференанд на ньому, як і минулого разу, нагодував велетнів та птахів м’ясом та хлібом і цим їх задобрив. Ось підійшли вони до замку, і сказав йому сивий кінь, що повинен Ференанд пройти в опочивальню принцеси, де на столі і лежать листи. Коли вони пливли на кораблі назад по морю, упустив Вірний Ференанд перо у воду, і сказав сивий кінь: «Уже тут я тобі нічим допомогти не можу». Тоді згадав Ференанд про Свою флейту, почав на ній грати, і випливла риба, тримаючи перо в роті, і подала його Ференанду. Нарешті він привіз листи в замок, де й було відсвятковане весілля.

 Але королева не могла покохати короля, тому що в нього не було носа, покохала вона Вірного Ференанда. Якось, коли всі придворні були в зборі, королева їм оголосила, що вона, мовляв, уміє показувати різні фокуси, що може, наприклад, відрубати людині голову і її назад приставити; чи не хоче хтось спробувати? Але ніхто не хотів випробувати на собі цей фокус першим, і довелося тоді, за намовлянням Ференанда Невірного, погодитися на це Вірному Ференанду. Відрубала йому королева голову і знов приставила її на місце, заживила її; і залишився навколо шиї тільки шрам, схожий на червону нитку.

 І ось питає її король:

 – Скажи мені, дитя моє, де ж ти такому мистецтву навчилася?

 – Та я в цих справах майстер. Чи не хочеш ти на собі випробувати мою майстерність?

 – Так, хочу, – сказав він.

 І вона відрубала йому голову, а на місце її не приставила, чи то тому, що не змогла її приставити, чи то сама голова на плечах у нього не трималася. Так короля й поховали, а королева вийшла заміж за Вірного Ференанда.

Залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)