Двоє безбородих шахраїв (грузинська казка)

***

Двоє безбородих шахраїв (грузинська казка)

Жили двоє безбородих шахраїв – Датуа і Петрікела. Взяв одного разу Датуа великий лантух, набив його цибулинням, прикрив зверху двома-трьома клочками вовни й поніс в Імереті – вовну продавати!

Піднявся він на Сурамський перевал і дивиться звідти на Імереті.

Тут і зустрівся йому шахрай Петрікела. Петрікела також тягнув великий лантух, набитий горіховою шкаралупою, а зверху напоказ – горіхи лежали.

– Добридень,–гукнув Датуа.

– День добрий! – відізвався Петрікела.

– Звідки йдеш і куди?

– Йду з Імереті в Картлі. несу горіхи продавати. Тільки ось що скажу, коли послухаєш: нащо нам ходити з кінця в кінець, марно каламани стоптувати? Краще обміняймося нашим товаром: ти повертайся в Картлі і продай мої горіхи, а я повернуся в Імереті і продам твою вовну.

– Ловко ти придумав! Звичайно, краще нам повернулися. Чого даремно такий світ теліпатися. Ось тобі вовна, а мені давай горіхи.

Так вони й зробили: обмінялися лантухами й розійшлись.. Ішли-ішли, аж ось вже не видно їм стало один одного. Тут обидва розв’язали лантухи, і кожен побачив, що його обдурено.

У Петрікела виявився лантух цибулиння, а в Датуа – лантух горіхової шкаралупи.

Минув деякий час. Знову зустрілися Датуа і Петрікела. Поздоровкався Датуа з Петрікела і каже йому:

– Я думав, що тільки я брехати вмію, а виходить, і ти не відстаєш від мене?

– Знайшов чому дивуватися! Чому б і мені того не вміти, що ти вмієш?

– Коли так, давай побратаємось.

– От і добре. Знаєш, давай-но разом підемо до когось у найми.

– Що ж, хай буде по-твоєму.

І пішли безбороді шахраї шукати, кому два наймити потрібні. Чи довго, чи коротко шукали, нарешті довідались, що одній бабусі потрібні два наймити. Прийшли вони і питають, яка в неї робота.

Бабуся сказала:

– Є в мене корова і будинок. Один із вас повинен корову пасти і грати їй на саламурі – моя корова дуже любить танцювати,– а другий має підмітати садибу та сміття в сусідній двір викидати. Якщо справитесь із роботою – наймайтесь.

– Звичайно, справимось. Що тут мудрого! – зраділи безбороді шахраї.

На другий день Петрікела зостався дома – садибу підмітати, а Датуа поклав у торбу окраєць хліба, шматок сиру та й погнав корову на пасовище.

Петрікела підмів усе подвір’я, зібрав сміття в купу і давай на сусідське подвір’я викидати. А тут господарі його побачили, кинулись до нього та як почали бити! Б’ють і приказують:

– Навіщо своє сміття в наш двір сиплеш?!

Мало не на смерть побили Петрікела. Ледве він до хліва доплівся й повалився на лаву.

Не поздоровилося і Датуа – безбородому шахраю. Як пригнав він корову на пасовище, вона й чкурнула – бігає та брикається. І так увесь день пробігала, а Датуа – за нею. Ввечері корова спокійненько прийшла додому. Датуа слідом волочиться, ніг під собою не чує. Так наганявся, так натомився, що й вечеряти сил не було. Ввійшов у хлів, глянув на Петрікела і питає:

– Що це з тобою, брате, чи не занеміг часом?

Де там занеміг!

– Чому ж ти лежиш?

– Так ось, підмів я двір і став сміття викидати до сусідів. А вони як побачили, кинулись до мене і ну частувати. Так напригощали, що голова від їхнього кахетинського досі крутиться. А як ти час провів?

– Я також гарно повеселився... Цілий день на саламурі грав, а корова танцювала. Народу зібралось – видимо-невидимо, і старе, й мале – всі з нами веселились. Так я розгулявся, що від радощів і про їжу забув – хліб он назад приніс.

– Коли так, брате, завтра я пожену пасти, а ти сусідів відвідай та покуштуй їхнього доброго кахетинського.

– Хай по-твоєму буде, не зобиджу тебе відмовою,– згодився Датуа.

Назавтра з Петрікела все трапилось, як з Датуа. До безтями наганявся він за коровою. А Датуа так сусіди відшмагали, що він ледве ноги доволік до хліва.

Вночі обидва не стерпіли, розповіли один одному про свої муки. І вирішили: треба звідси втікати, інакше помруть або з голоду, або від біготні, не кажучи вже про побої. Тільки як втікати, адже хлів вечорами стара замикає. Думали, думали, нарешті Петрікела сказав:

– Давай заріжемо корову і складемо м’ясо в мішок. Один з нас стане другому на плечі, вилізе на покрівлю і спустить вірьовку, другий прив’яже до вірьовки мішок з м’ясом, а слідом сам по ній видряпається і гайда, втечемо!

– Вдало придумано! – зрадів Датуа,– Тільки давай

зробимо так: спершу вилізу я – я ж дужчий і тебе легко підніму.

Встав Датуа Петрікелі на плечі, виліз на дах. Петрікела прив’язав мішок до вірьовки, склав в нього кілька кусків м’яса, заліз сам туди і кричить із мішка Датуа:

– Тягни м’ясо та швидше вірьовку спускай!

Датуа підтягнув мішок нагору, перекинув його на спину, і... тільки й бачили його! Біг він, біг, стомився, і захотілось йому перепочити. Скинув він зі спини мішок, бухнув його на землю, а з мішка Датуа як закричить:

– Обережніше, ти, бісів сину, не покаліч мене! – і виліз.

– Ах ти, чорт такий! Ось через кого в мене спина болить?!

– А я ж до чого? Не зраджуй товаришеві ні в радощах, ні в біді, і у тебе ні спина, ні серце не заболять, – відповів Петрікела.

На тім і скінчилось. Більше ніколи вони один одного не обдурювали, жили в мирі та злагоді, душа в душу жили.

* Каламани – селянське взуття з необробленої шкіри.

* Саламура – сопілка.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)