Дракон і царевич (сербська казка)

***

Дракон і царевич (сербська казка)  Одного разу царевич Радміл вирушив на полювання. Щойно парубок від’їхав від замку, як із кущів вискочив заєць. Мисливець за ним, а куций – стриб – і зник біля водяного млина. Радміл обшукав кожен закуток, але зайця ніде не було.

  Неподалік млина на річці старенька жіночка набирала воду. Парубок, наблизившись до неї, привітався та поцікавився:

  – Бабусю, чи не бачили, куди подівся мій заєць?

  – Забудь про куцого, – застерегла старенька. – Це дракон, який перетворився на полохливу тварину. Таким чином потвора заманює людей у лісові хащі.

  – Потрібно позбутися страховиська, – вирішив царевич і звернувся до бабусі: – Коли дракон прийде до води, довідайтеся, де він ховає свою міць. Яку б річ потвора не назвала, починайте її цілувати. Робіть так, допоки про все не довідаєтеся.

  Радміл повернувся до палацу, а старенька залишилася біля млина. Коли місяць посріблив темне небо, з’явився дракон.

  – Ну, де був і що бачив? – почала розпитувати жінка.

  – Е, бабо, багато казати, та мало слухати, – позіхнуло страховисько.

  – Ти ніколи нічого не розповідаєш, – удавано обурилася старенька. – Хотіла б дізнатися, де твоя сила схована. Я б тоді цілувала й оберігала.

  – Міць он у тому валуну, що схилився над водою, – вказав дракон.

  Старенька почала цілувати камінь, а потвора засміялася:

  – Та не тут моя сила, а у липі, що перед млином.

  Баба кинулася до дерева, а дракон знову зареготав:

  – І не тут моя сила.

  – Та де ж?

  – Тобі туди й не дістатися. У королівстві Юрая розлилося озеро, де мешкає страшний змій, а в ньому – вепр. У тварині – заєць, у куцому – голуб, а у птасі – лялечка. Ось у ній і схована моя сила.

  – А що як лялечка перетвориться на метелика?

  – Тоді, бабо, мені горе.

  Коли вранці дракон полетів, до млина прийшов царевич і баба все розповіла.

  Радміл переодягся пастухом і вирушив до короля Юрая. Минуло чимало часу, допоки він дістався міста володаря.

  Хлопець найнявся до правителя пасти овець.

  – Тільки не йди до озера, – застеріг король Юрай. – Звідти ще ніхто не повертався.

  Парубок узяв прудконогих собак, які могли наздогнати будь-кого, покликав гостроокого сокола, та й вирушив із вівцями до водойми.

  Коли тварини розбрелися берегом, царевич зайшов в озеро й почав гукати:

  – Агов, чудовисько! Виходь, силою поміряємось, якщо не боїшся!

  – Зараз, – просичав погрозливий шепіт, і на поверхні з’явився величезний і страшний змій.

  Довго Радміл і чудовисько билися, та здолати одне одного так і не змогли.

  – Ось тільки голову в озері змочу, тоді жбурну тебе у височінь! – ледь переводячи подих, просичав змій.

  – Хвастощі! – сміється хлопець. – От якби зараз мене поцілувала принцеса, то здолав би тебе!

  Змій відпустив Радміла й пірнув в озеро. Хлопець умився та відпочив. А коли настав вечір, зібрав докупи овець і разом із соколом та собаками вирушив до міста.

  От іде царевич вулицею, жене отару, а всі люди дивуються, що парубок живим і неушкодженим повернувся.

  Наступного ранку Радміл знову вирушив до озера. А король Юрай наказав двом солдатам таємно простежити за ним. Чоловіки зійшли на гору, звідки було все добре видно та чутно, й побачили, як парубок зі змієм бореться. Потім солдати повернулися до володаря та розповіли, що сталося біля озера.

  Король негайно покликав доньку й наказав:

  – Завтра таємно підеш до озера й допоможеш Радмілу.

  Як не боялася дівчина страховиська, та мусила виконати батьківське доручення.

  Наступного ранку, ледь засяяло сонце, пастух із вівцями, соколом і собаками вирушив до озера. А за ним – сумна принцеса.

  Коли тварини розбрелися, хлопець заліз у воду та гукнув:

  – Агов, зміє! Виходь на бій, якщо не боїшся!

  – Іду, царевичу! – відгукнулося страховисько.

  Розпочався двобій. Довго вони боролися, аж знесилили. Тоді змій і просить:

  – Пусти, царевичу, голову в озері змочити, а тоді вже начувайся!

  – Не вигадуй, – засміявся Радміл. – От якби тут була принцеса й поцілувала б мене, тоді тобі горе!

  Щойно парубок це промовив, як із-за дерева вибігла красуня. Дівчина поцілувала героя. І тоді Радміл розмахнувся й закинув змія у височінь. За мить страховисько впало на землю й розбилося. З нього вискочив дикий вепр і побіг. Але хлопець наказав собакам наздогнати кабана. Прудконогі зловили вепра й розірвали його. Аж тут вискочив заєць. Та собаки й куцого наздогнали. Із зайця вилетів голуб, але царевич випустив сокола. Пернатий мисливець наздогнав утікача. Аж раптом із голуба випала лялечка саме принцесі на долоню. А за мить у руці дівчини тріпотів барвистими крильцями метелик.

  Потім з озера пролунав страшний стогін і несподівано обірвався. Озирнувшись, Радміл і принцеса побачили, як навколо кружляє безліч кольорових метеликів. Страшна місцина перетворилася на неймовірно прекрасний куточок природи.

  Того дня король Юрай із високої гори спостерігав за пастухом і донькою, тож вирішив нагородити героя. Та коли хлопець зізнався, що він – царевич, правитель віддав за дружину улюблену доньку. Невдовзі влаштували бенкет, і все місто святкувало перемогу над змієм і весілля принцеси та Радміла.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)