Дівчина-жаба (хорватська казка)

***

Дівчина-жаба (хорватська казка)

Жили собі чоловік та жінка, і не було в них дітей. Уже й старість підходить, а вони все самі. «Хоч би жабеня яке-небудь – і то веселіше б жилося»,– не раз було сумно зітхає жінка. І от якось повертаються вони додому – а в них у хаті... Хто б ви думали? Жабеня на лаві сидить. І то добре, бо краще з жабеням віку доживати, ніж самотнім нудитися.

Скоро чи поволі, а час минав, і з жабеняти виросла жабка. І така вже спритна та жвава вдалася, що н хвилини в хаті не всидить, усе по дворі вистрибує.

Старий чоловік цілими днями у винограднику порався, а жінка йому обідати носила. Але якось вона почала скаржитися, що ноги вже зовсім не ті, ослабли, мовляв, не знає, як і обід чоловікові занесе. Тут прибігла саме жаба знадвору, а їй було вже чотирнадцять років, та й каже:

– Мамо, ви вже старі, нездужати стали, то давайте я занесу татові обід, а ви тим часом відпочиньте собі.

– Люба моя донечко-жабо,– відказує їй мати,– як же ти понесеш обід, коли ти навіть рук не маєш, щоб горщика тримати?

– А ви поставте мені його на спину й прив’яжіть – якось уже донесу, не журіться.

– Що ж, донечко, спробуй, якщо зможеш.

Мати поставила горщик з обідом їй на спину, прив’язала до лапок і провела з хати. Понесла жаба обід, до хвіртки дійшла поволі, а далі ніяк – відчинити хвіртки не може, і сяк, і так – не дістає до клямки. Тоді почала вона батька гукати. Почув батько, відчинив хвіртку, узяв горщик і сів обідати. А жаба просить, щоб підсадив він її на черешню. Батько висадив її, і тут вона почала співати. Виспівує, аж повітря довкола бринить, та так гарно, ніби то віла повабна співає.

А в цих краях саме королевич дичину полював і почув той дивний снів. Коли пісня скінчилася, він підійшов до старого й запитав, хто це співав так чудово. Старий батько відповів, що він нікого не бачив і нікого не чув. Чув, як ворони, пролітаючи в небі, каркали, а більше нічого.

– Дуже прошу вас,– не переставав питатися королевич,– будь ласка, скажіть мені, хто це співав: якщо хлопець – моїм побратимом буде, якщо дівчина – за дружину візьму.

Але старий одно відмагається, мовляв, не знає. Соромно йому, бачте, що дочка в нього жаба.

Поїхав той королевич, так нічого й не дізнавшись.

Другого дня жаба так само принесла старому батькові обід, він її висадив на черешню, і вона знову почала співати. Приїхав і королевич на полювання – уже навмисне, аби тільки ще раз почути той спів і побачити, хто ж то співає. А жаба виспівувала мило-любо на черешні, аж луна йшла довкола.

Коли спів її стих, королевич знов підійшов до старого й став допитуватися, хто ж то співав. Але старий і цього разу не сказав йому правди.

– А хто ж вам обід приносив? – запитав його королевич.

– Я сам,– відповів старий.– Пішов додому, але такий утомлений був, що й їсти не схотілося, й ото сюди приніс та тут собі й пообідав.

– Той спів мені серце з грудей виймає,– мовив королевич.– А ви ж, напевне, знаєте, хто це так співає; скажіть мені: якщо хлопець – моїм побратимом буде, якщо дівчина – за дружину візьму.

Старий завагався: сказати чи ні?

– Сказав би я вам, та соромно мені, і вам незручно буде.

– Та кажіть, не бійтеся.

Дівчина-жаба (хорватська казка)

І старий батько розповів, що то співає жаба і що вона – його дочка.

– Скажіть їй, хай зійде на землю,– попросив королевич.

Жаба спустилася на землю і заспівала ще раз. Від щастя в молодого королевича затріпотіло серце в грудях, і він їй каже:

– Будь моєю нареченою. Завтра до палацу мають прийти наречені моїх двох старших братів, і чия наречена принесе найкращу квітку, тому з нас батько обіцяв своє королівство. Приходь і ти як моя наречена й принеси квітку, яку сама обереш.

– Добре, прийду,– відповіла йому жаба,– тільки пришли мені білого півня, я приїду на ньому.

Королевич повернувся додому й прислав їй білого півня. А вона попросила в сонця сонячні шати.

Тільки одягла вона ті шати, як зробилася найкращою в світі красунею. Підійшла до білого півня – а півень став білим конем. Узяла дівчина в руку пшеничний колосок, сіла на коня й поїхала до королівського палацу.

А там уже зібралися всі сини короля зі своїми нареченими.

Підходить король до нареченої найстаршого сина й питає, яку квітку вона принесла. А та показує йому троянду. Підійшов король до нареченої середнього сина й питає, яку квітку вона принесла. Та простягла йому гвоздику. Обернувся король до нареченої наймолодшого сина, побачив у неї в руці пшеничний колосок та й каже:

– Ти принесла найкращу й найкориснішу квітку: видно, розумієш, що без пшениці жити не можна. Гарною, отже, господинею будеш. Бо чого варті горді троянди та пишні гвоздики, коли хліба нема? Виходь заміж за свого нареченого, мого наймолодшого сина, і я передам йому королівство.

Дівчина так і зробила і стала королевою – такої гарної королеви ще світ не бачив.

* Віла – казкова дівчина-русалка.

Залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)