Дівчина Хонхінур та лисиця (бурятська казка)

***

Дівчина Хонхінур та лисиця (бурятська казка)

Колись давно-давно жила на світі дівчина Хонхінур. У неї було двадцять сім брязкалець. Жила дівчина на березі золотого озера, на грудкуватій землі.

Прийшла якось до Хонхінур лисиця й каже:

– Мене кликали на весілля до Хартаган-хана, отож дай мені, дівчинко Хонхінур, двадцять сім твоїх брязкалець!

Але дівчина Хонхінур не дала своїх брязкалець лисиці, а спересердя ще й гукнула:

– Не дам!

А лисиця їй:

– Я прийду через три дні. Якщо ти й тоді не віддаси мені брязкалець, я твоє золоте озеро в рота вберу, ще й розтопчу своїми копитами твою грудкувату землю.– Та й пішла собі.

Сидить дівчина Хонхінур і плаче.

Летіли над озером два лебеді, почули її плач і питають:

– Чого це ти, дівчино Хонхінур, так гірко плачеш?

А дівчина Хонхінур і каже:

– Приходила до мене лисиця, просила, щоб я віддала їй двадцять сім моїх брязкалець: хоче їх почепити на себе й піти на весілля до Хартаган-хана. Я їй своїх брязкалець не дала Тоді лисиця сказала, що через три дні знов прийде, а як я й тоді не віддам своїх двадцять сім брязкалець, то вона моє золоте озеро в рота вбере, а мою грудкувату землю своїми копитами розтопче.

Лебеді й кажуть:

– Не плач, дівчино Хонхінур! Як лисиця через три дні прийде по твої брязкальця, ти не давай їх; а як вона знов нахвалятиметься, що вбере в рота твоє озеро й розтопче копитами твою землю, ти їй тільки скажи:

«Де ж у тебе такий рот, щоб випити моє золоте озеро, й де в тебе копита, щоб розтоптати мою грудкувату землю?»

А як спитає лисиця, хто тебе навчив отак відповідати, ти мовчи, не кажи нічого.

Сказали це лебеді й полетіли на південь.

Через три дні приходить лисиця й каже дівчині Хонхінур:

– Ану, віддавай зараз же мені свої двадцять сім брязкалець! Як не даси, вберу в рота твоє золоте озеро й розтопчу копитами твою грудкувату землю!

А дівчина Хонхінур їй:

– Не віддам я тобі своїх брязкалець! Де ж у тебе такий рот, щоб умістилося моє золоте озеро, і де в тебе копита, щоб розтоптати мою землю?

Лисиця й питає:

– Це ж хто тебе навчив отак відповідати?

Дівчина Хонхінур мовить:

– Ніхто не вчив, сама кажу.

Не повірила лисиця й давай її питати та допитувати:

– Скажи та скажи, хто навчив?

Не втрималася Хонхінур і призналася:

– Два лебеді мене навчили!

Лисиця до неї:

– Кажи ж тепер мені, куди ці лебеді полетіли?

Дівчина Хонхінур каже:

– На південь полетіли!

– От я їм зараз! – розсердилася лисиця й побігла шукати отих лебедів.

Ходила вона, ходила й нарешті знайшла лебедів: сидять у дуплі старезного дерева. Лисиця їх ухопила й ну щосили шарпати та примовляти:

– А нащо ви навчили дівчину Хонхінур? А нащо ви навчили дівчину Хонхінур?

Злякалися лебеді, благають, просяться:

– Змилуйся, лисице! Ми тебе понесемо на собі, куди схочеш!

Лисиця й наказує:

– Коли так – несіть за море!

Лебеді погодилися. Сіла лисиця на одного лебедя, й вони полинули. От летять понад Чорним морем, коли це лебідь, що на ньому сиділа лисиця, давай стріпуватись і струшуватись.

Лисиця й каже:

– Ти не трусися, бо скинеш мене в Чорне море!

Лебеді їй:

– Не бійся, не скинемо!

А самі долетіли на середину Чорного моря, скинули лисицю у воду та й гайнули далі.

Бачить лисиця, що непереливки, давай гребти лапами, трохи не захлинулася, насилу видряпалася на берег. Пішла вона на високу гору, стала там сушити свою шкуру, сушить і думає: «Навіщо я повірила лебедям? Навіщо звеліла їм нести мене через Чорне море!»

Відтоді лисиця перестала ходити до дівчини Хонхінур, перестала страхати та вимагати в неї двадцять сім брязкалець.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)