Цісареві цапи (українська народна казка)

***

Цісареві цапи (українська народна казка) Жив собі на світі бідний гуцул, якого називали у селі Кушніриком. Одного дня він полоскав у Черемоші баранячу шкіру. Робив своє діло і наспівував. А в той час їздив горами сам цісар із міністрами. Зачув пісню й під’їхав до річки.

 – Як живеш, чоловіче? – запитав Кушнірика.

 – Добре. Люди їдять, а я тільки смачно облизуюся.

 – А що ти тут робиш?

 – Та долю товчу, аби мені не дала умерти.

 – Скільки маєш зиску від свого ремесла?

 – Чотири крейцери.

 Цісар якусь хвилину подумав і запитав ще:

 – Ти, відай, крутій. І все пропиваєш?

 – Якби кожен русин так пропивав, як я, то виздихали б з голоду всі корчмарі на Буковині.

 – Тоді скажи, як витрачаєш гроші?

 Гуцул почухав потилицю. Потім відповів:

 – Перший крейцер я даю у борг, другим сплачую борг, третій просто кидаю у воду, а четвертий іде на дурних цапів.

 Цісар тільки витріщився на Кушнірика, бо не збагнув нічого. Міністри коло нього стригли вухами, як осли. Та вони вдавали, що все зрозуміли, і кривили писки: Кушнірик, мовляв, говорить дурниці.

 Цісар був сердитий і спитав Кушнірика:

 – А ти можеш, мудрий чоловіче, моїх цапів здоїти?

 – Аякже, дуже легко...

 – Тоді я їх пришлю із столиці.

 – Добре,– погодився Кушнірик.

 На другий день цісар покликав до палацу своїх міністрів і сказав:

 – Ану, розтлумачте слова того гуцула.

 Міністри поблідли, як недопечені калачі, загиналися і

 не могли сказати нічого розумного.

 Цісар тупнув ногою:

 – Даю вам один тиждень, аби дізналися, а ні – то ваші голови покотяться землею!

 Зажурилися міністри. Посідали і так раду радили, що аж чуприни їм змокріли. Не їли, не пили, а радилися. Та з того тільки язики попухли. Нарешті хтось із них прошавкотів:

 – їдьмо до гуцула, най він розтлумачить що до чого.

 – Браво! – схвалили в один голос.

 – Не забудьмо, панове, взяти золотих,– порадив найстарший.– Бо той харцизяка ще може сказати, що суха ложка рот дере, і не стане з нами говорити.

 Погодилися. Сіли у бричку і – гайда!

 Кушнірик кожух латав і пісню співав. Навіть не глипнув на міністрів, що стали на порозі. Та найстарший ступив уперед, нахилився до нього й сказав:

 – Змилуйся, добрий чоловіче. Скажи, як витрачаєш ті чотири крейцери, які заробляєш на овечій шкірі.

 – Бр-р-р! Пан – псові брат! – крикнув Кушнірик так сердито, що той аж відскочив.

 Другий міністр упав на коліна:

 – Благаємо тебе, розкажи, бо цісар нам постинає голови.

 – Брешеш, ворон воронові не видовбає ока,– відповів Кушнірик.

 Міністри заревіли не своїми голосами:

 – Е-є-е!

 – Бе-е-е!

 – Ме-е-е!

 Гуцул розреготався:

 – Ади, з моєї хати вже овечу кошару зробили! Ану, загатіть сльози!

 Міністри тільки шморгали носами.

 – Ми дамо тобі грошей...

 – Ге-ге, ваше слово – лише до порога. Я не дам робити себе дурнем. Підете зі мною...

 Кушнірик повів їх до найбіднішнх хат.

 – Ану, висипайте на лаву ті гроші, що їх маєте дати!..– наказував міністрам.

 Пани витрушували із своїх кишень золото на лави бідняків.

 Коли роздали все до останнього гроша, гуцул натер їм у ніс перцю, а потім сказав:

 – Я на одній овечій шкірці маю чотири крейцери, а витрачаю так: перший даю на сина, бо він буде на старість давати мені, другим крейцером годую свого батька, бо він колись годував мене, третій крейцер кидаю у воду – даю доньці на віно, а четвертий іде на цапів – то на вас, панове.

 Міністри отетеріли.

 – Ідіть собі на зламану голову, дайте мені вже чисту годину! – закричав гуцул.

 Міністри драпонули до столиці, як дідьки до пекла.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)