Чоловік-невидимка (українська народна казка)

***

Чоловік-невидимка (українська народна казка)

На краю села під лісом жив бідний чоловік. Одного дня він пішов по ріща, як кажуть на хмиз. Зробив добру в’язанку, завдав собі на плечі й вертається з лісу. Але стежка гейби десь пропала. Селянин блукає глушиною, а вийти не може. Так у лісі застав його й вечір.

«Ляжу на галявині до завтра...» – подумав чоловік.

Тільки заплющив очі, як заснув. А тут уві сні почув дивний голос:

– Слухай, чоловіче. У твоєї жінки народиться донька. Коли мине їй сімнадцять років, візьму її за жінку. За нареченою прийде золотогривий кінь із діамантовим сідлом.

Так і сталося. Невдовзі жінка селянина народила доньку. Назвали її Марійкою. Дівчина росла красунею. Родичі й незчулися, як минуло їй сімнадцять років.

Одного дня примчав на подвір’я золотогривий кінь із діамантовим сідлом. Марійчин ненько скликав людей, трохи повеселилися, потім посумували та й висадили дівчину в діамантове сідло. А кінь знявся аж під саме небо і полетів за гори. Приніс він Марійку до красного палацу. Там не було жодної душі, але коли стемніло, прийшов дивний чоловік. Марійка його не бачила, та чула, що він є, – говорить, дихає, сміється.

Прожили кілька місяців, і одного разу Марійка попросила:

– Пусти мене до ненька й мамки в гості.

– ЇДЬ, та не бери від них нічого, бо кінь скине тебе із сідла.

Марійка поїхала. Наговорилася з ріднею, скільки душа бажала.

– Який у тебе чоловік? – спитала її мати.

– Я ще його не виділа. Не знаю, чи красний, але дуже добрий. Удень кудись блукає, а вночі, хоч є, та невидимий.

Мати дала доньці сірничок і свічку:

– Візьми і присвітиш, як чоловік засне. Тільки так його уздриш.

Марійка сіла на коня, вирушила в дорогу. Та сірничок і свічка стали такі тяжкі, що кінь не міг знятися в поВ1ТРЯ, ледве йшов землею. Хотів скинути ІЗ себе молодицю, але пожалів – вона була дуже файна й добра.

Вночі, коли чоловік заснув, Марійка тихенько запалила свічку. Глип – а на ліжку такий красень, що очей відвести від нього не можна. Але він прокинувся, скочив із постелі й закричав:

– Тоді мене другий раз побачиш, коли зносиш залізні черевики й зіб’єш залізну палицю! Доти будеш носити на собі залізний обруч і блукати по світу.

Тільки це сказав, Марійка опинилася за брамою палацу із залізними черевиками на ногах, залізною палицею в руці й залізним обручем навколо тіла. Вона гірко заплакала і зі сльозами на очах рушила у світ. Довго йшла чи ні, коли серед широкого поля зустріла її П’ятниця.

– Чого ти плачеш, молодичко?

– Як мені не плакати, коли мушу зносити залізні черевики й збити залізну палицю – і аж трісне на мені залізний обруч і зможу повернутися до свого чоловіка.

Пошкодувала П’ятниця Марійку і подарувала їй золоту кужівку:

– Бери, може, стане тобі у пригоді.

Молодиця гарно подякувала і рушила далі. Серед жовтої пустелі знайшла її Субота.

– Чого ти плачеш, молодичко?

Марійка розповіла про свою біду. Зжалілася Субота і подарувала їй золоту самоткачку:

– Бери, може, стане тобі у пригоді.

Подякувала Марійка і подалася далі. Іде і сльози витирає. Серед лісу зустріла Неділю.

– Чого, молодичко, ти така заплакана?

– Як не плакати, коли треба зносити залізні черевики і збити залізпу палицю, доки трісне на мені залізний обруч, і я повернуся до свого чоловіка.

Неділя їй дала золоту квочку із золотими курчатами.

– Дивися добре: куди піде квочка, туди йди і ти,– порадила жінці.

Квочка пішла вперед, Марійка – за нею. Так вони добралися до великої ріки. Квочка злетіла на вербу і почала квоктати. Марійка позбирала золотих курчат і склала їх на гілці коло матері. Потім сама вилізла на дерево з кужівкою й самоткачкою. Верба нахилилася до другого берега. Квочка зіскочила на землю. Марійка за нею. І вона опинилася знов перед палацом свого чоловіка.

А там уже газдувала інша. Побачила Марійку й спитала:

– Що хочеш, молодице, за золоту квочку?

– Хочу бачити господаря і поговорити з ним.

Коли стемніло, ота жінка накрила чоловіка мертвим полотном і впустила Марійку до його кімнати.

Марійка почала плакати-голоспти:

– Ніжки у мене вже болять від залізних черевиків, мозолі кривавлять на руках від залізної палиці, а обруч тисне мої груди і дихати не дає. Зжалься наді мною, господарю мій!

А чоловік не поворухнувся, бо крізь мертве полотно не проходили Марійчині слова.

Уранці друга жінка спитала її:

– Що, молодице, хочеш за золоту кужівку?

– Хочу ще раз бачити господаря і поговорити з ним.

І другої ночі Марійка проливала над ним сльози, гірко

приповідала. Та чоловік нічого не чув, бо друга жінка не забула накрити його мертвим полотном. Зате все почув слуга, що стояв перед дверима. Уранці він розповів господареві про голосіння молодиці.

Той сказав слузі:

– Як почуєш, що й цієї ночі вона буде плакати, то отвори двері й стягни з мене все, чим буду накритий.

А нова господиня спитала молодицю:

– Що ти хочеш за свою золоту самоткачку?

– Хочу третій раз побачити господаря і поговорити з ним.

Уночі Марійка ще дужче голосила над своїм чоловіком, але він не чув. Раптом зайшов слуга, що стояв за дверима, і стягнув із нього мертве полотно.

Той розкинув спросоння руки, і Марійка впала до його обіймів.

А вранці, коли прокинулася, другої господині вже не було в палаці: мусила повіятися геть, бо пропали чари, які мали силу над чоловіком-невидимкою.

Невдовзі у Марійки народився хлопчик, справляли хрестини. Я була за куховарку. Парила дитині молочко, і молоко збігло, а я сюди прибігла та й про все розповіла.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)