Чоловік і вітер (естонська казка)

***

Чоловік і вітер (естонська казка)

Жили собі дід та баба. Були вони такі бідні, що ледве перебивалися з хліба на воду. Якось, ідучи дорогою, знайшли вони пригорщу зерна. Раді поспішили додому, і дід пішов у комору, аби змолоти на ручному млинку зерно, а баба поставила на вогонь казанок з водою, щоб закипіла тим часом.

Старий швиденько змолов та й поніс через подвір’я борошно в хату, але – о горечко! – налетів вітер і здмухнув його з долоні.

– Ой лишенько, що ж тепер буде! – заохав дід.

Баба й собі заголосила з розпачу.

І надумав дід поскаржитися на вітер у суд й одразу вирушив у дорогу.

Надвечір попросився переночувати в одну хату. Прийняли старого привітно, повели в лазню помитися, дали їсти-пити.

А вранці дід пішов далі. Увечері він підійшов до вітрової оселі – ще здаля побачив хатку на курячих лапках. Зайшовши, старий побачив бабусю.

Це була вітрова мати.

– Куди йдеш, селюче? – запитала вона.

– Йду позиватися в суд на вітер.

– А що ж він лихого тобі зробив?

– Та вже ж недаром. Знайшли ми з бабою пригорщу зерна, я в коморі змолов його ручним млинком, а коли ніс через подвір’я, вітер дмухнув і геть усе розвіяв. Стара не мала з чого зварити лемішку, і ми лишились голодні.

Вітрова мати дала чоловікові попоїсти й поклала спочити після довгої дороги.

Прокинувся подорожній від якогось могутнього поштовху, а за вікном ніби посвітліло. Це вітер прилетів додому. Мати впустила сина до хати.

Нюхнув вітер повітря і мовив невдоволено:

– Фу, щось тут нечистим тхне!

– Тихше, тихше, синочку, – прошепотіла старенька,– На печі спить бідний чоловік, він іде в суд позиватися на тебе.

– А що я йому заподіяв?

– Ніс він у жмені борошно, щоб зварити вечерю, а ти все розвіяв.

Вітер збудив старого й запросив вечеряти.

– Ой, вітре, красно дякую, але я вже їв,– відповів дід, не тямлячи себе од страху.

– Ну, тоді спи!

Настав ранок. Дід зібрався йти далі. Але вітер дав йому козу й сказав:

– Прив’яжи козу до лави, вдар по спині різкою і матимеш стільки срібла, скільки сам захочеш.

Дід подякував, побажав господарям доброго здоров’я, узяв козу на мотузку й рушив додому. Надвечір дістався він до тієї хати, де ночував по дорозі до вітру, й розповів господарям, де він був і яке диво одержав од вітру. Його знову нагодували і повели в лазню. І поки старий був там, підмінили козу.

На другий день дід із козою прийшов додому. Ще здалеку він гукнув:

– Ну, стара, зараз ти побачиш диво!

Прив’язав дід козу до лави, вдарив її лозиною по спині, потім удруге, замахнувся і втретє, але баба зчинила крик:

– Де ж твоє диво? Коза як коза!

Нічого не вдієш, пішов дід знову скаржитися вітрові. На ніч зупинився у тих же знайомих, що дали йому їсти-пити, викупали і спати поклали на м’якому.

Діставшись другого дня до вітрової хатини, дід став нарікати:

– Ой, вітрику, дорогий, анітрохи не допомогла мені коза! Тільки вилаяла стара!

Наступного дня вітер дав чоловікові столик і сказав:

Чоловік і вітер (естонська казка)

– Цей столик дасть тобі все, що забажаєш. Треба тільки наказати: «Столику, дай їсти, столику, дай пити!» Ось поглянь:

– Столику, дай їсти, столику, дай пити!

Умить на столику з’явилися чудові страви і так багато, що він аж вгинався.

Вітер і чоловік попоїли, як на свято, і вітер звелів:

– Столику, прибери!

Не встигли оком змигнути, як усе зникло.

Подякував дід вітрові за диво-столик і рушив додому. Діставшись хати, де зупинявся на ночівлю, дід усе чисто розповів. Йому зразу дали березовий віник, чисту сорочку й повели в лазню. І поки дід там парився, господарі столик підмінили.

На другий день дід прибув додому й гукнув:

– Ну, стара, тепер матимемо всього доволі!

Поставив дід столик і звелів:

– Столику, дай їсти, столику, дай пити!

Попрохав раз, удруге, втретє, закричав щосили – на столі нічого не з’являлося... Стара розсердилася ще дужче.

І знову повернувся дід у хатку на курячих лапках. Вітрова мати нагодувала його й поклала спати. Тільки задрімав, як раптом задвигтіла земля, загуло, загуркотіло – то прилетів вітер.

Коли вранці старий поскаржився йому, що на столику не з’явилося й крихти, вітер приніс новий подарунок – розмальовану скриньку, поставив її на стіл і вигукнув:

– Скринько, почастуй гарненько!

Із скриньки вистрибнули палиці і так відлупцювали діда, що аж сорочка в нього розлізлася.

– Ну, чоловіче, тепер ти здогадуєшся, що тобі треба зробити? – запитав вітер.

– Авжеж!

Узяв дід під пахву скриньку та й пішов. Невдовзі дістався він до того хутора, де йому підмінили козу й столик. А тут його вже чекали і ще здалеку позаздрили:

– О-о, яка гарна в тебе скринька!

– Що й казати, гарна,– відповів старий господареві,– Ось візьми та скажи: «Скринько, почастуй гарненько!» і побачиш, що буде.

Діда мерщій відвели до лазні, дали березовий віник і чисту сорочку. Тільки дід пішов, як господиня схилилася над скринькою й сказала:

– Скринько, почастуй гарненько!

Із скриньки вистрибнули палиці і ну лупцювати її. Жінка щосили зарепетувала. На той лемент прибіг господар – перепало по ребрах і йому.

Тут вийшов дід із лазні.

– Змилуйся над нами! – стали слізно прохати його.

– Приведіть козу! – наказав дід.

Віддали козу, а палиці все витанцьовують по спинах підступних господарів.

– Принесіть столик! – звелів дід.

Повернули й столик.

Тоді старий склав палиці в скриньку, забрав столик і козу та й пішов додому. Баба нетерпляче виглядала його біля воріт.

– Вмийся, стара, біленько, бо зараз побачиш диво! – сказав дід.

Прив’язав він козу до лави, стьобнув лозинкою по спині, і срібло так і посипалося додолу.

Тоді приніс столик, звелів їх нагодувати, і з’явилося страв та напоїв видимо-невидимо. З того часу старі жили без клопоту, мали що їсти і пити.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)