Чарівний палац (іспанська казка)

***

Чарівний палац (іспанська казка)

Якось син короля закохався в доньку бідного пастуха. Дівчина теж покохала хлопця, але розуміла, що вона йому не рівня, і тому сказала, щоб він забув її, бо все одно їм не дозволять побратися. Але принц відповів їй, що коли він і одружиться, то тільки з нею.

Дізнався про це король і спробував якось відрадити сина. Та принц був упертий: ні вмовляння, ні погрози на нього не діяли. Тоді король сказав, що зашле його в Чарівний палац. Принц розповів про це своїй нареченій і сказав, щоб вона прийшла туди до нього. Там вони будуть щасливі, якщо тільки дівчина знайде в палац дорогу.

– Візьми оці залізні черевики,– мовив він дівчині,– взуєш їх і підеш долиною в яр. Там побачиш три дуби, від яких в’ється стежка. Йди нею весь час на північ і не зупиняйся, хоч би як важко було.

От узула дівчина черевики і вирушила в путь. Через три дні підійшла до напівзруйнованого замку, в якому жила бабуся.

Дівчина й питає:

– Бабусю, чи далеко Чарівний палац?

– Не знаю, донечко,– відповідає старенька.– Це треба спитати в мого

сина, Галісійського Вітру. Він скоро прилетить вечеряти. Але це небезпечно – він може тебе з’їсти.

А дівчина:

– Нічого, бабусю. Я обернуся на віник і сховаюся за дверима – от він і не побачить. А коли ваш син сяде вечеряти, ви спитайте в нього про палац.

Обернулася дівчина на віник, а невдовзі й Галісійський Вітер прилетів. Ще з порога попросив у матері вечеряти, бо дуже зголоднів.

От за вечерею маги й питає:

– Сину, а де знаходиться Чарівний палац?

А син:

– А хто вас, мамо, про це питав?

А мати:

– Та пташки, пролітаючи, співали, що летять у Чарівний палац, і мені стало цікаво, де ж це він.

– Цей палац,– відповів Вітер,– десь дуже далеко. Про це краще знає мій друг Східний Вітер, який літає більше за мене.

Уранці бабуся переказала дівчині все, що почула від сина. І бідолашна дівчина пішла далі.

Три дні й три ночі йшла вона, аж нарешті побачила замок. Назустріч вийшла бабуся і спитала, куди йде дівчина, адже тут тільки пташки літають.

– Я шукаю Чарівний палац. Чи не знаєте, де він? – спитала дівчина.

А бабуся:

– Це знає мій син, Східний Вітер. Він ось-ось прилетить. Але бережися – він може тебе з’їсти!

– Не турбуйтеся, бабусю, я обернуся на клямку. А як син з’явиться, спитайте в нього про палац.

Коли споночіло, прилетів син і попросив вечеряти. Але мати одразу спитала в нього про палац.

– А хто цим цікавився? – насторожився Східний Вітер.

– Та це пташки летіли й співали, чи далеко ще той Чарівний палац, і мене зацікавило, де ж це він є,– відповіла мати.

– Цей палац, мамо, далеко звідси. Щоб дістатися до нього, треба перетнути три річки і в кожну з них кинути ложку того, що я їм.

Тільки-но Вітер полинув з дому, бабуся сказала дівчині те, що розповів син, і дала потроху тих страв, які він їв.

І знову дівчина рушила в дорогу. Ішла кілька днів і ночей, і нарешті побачила першу річку. Вилила в Неї ложку юшки, з’явився міст, і вона перейшла на той берег. Підійшла до другої річки – кинула в неї ложку бобів і знову по мосту перейшла на протилежний бік. У третю кинула шматок сала і теж перейшла.

Через два дні вона побачила палац під позолоченою черепицею.

У палаці жила бабуся з молодою донькою. Вони ласкаво прийняли її. Увечері дівчина дістала золоту куделю і срібне веретено, що їх прихопила на згадку про принца, і взялася прясти.

Побачивши веретено, донька сказала матері:

– Поглянь, яке чудове веретено! Спитай у дівчини, чи не хоче вона нам його продати?

Бабуся спитала, а дівчина й каже:

– Я подарую його вам, якщо ви дозволите мені переночувати в кімнаті, де живе королевич.

Ні мати, ні дочка на це не згодилися. Але бажання мати веретено було таким великим, що дочка сказала:

– Мамо, нехай переночує, а ми дамо принцові маку, щоб він не прокинувся.

Так дівчина потрапила в кімнату до принца і цілісіньку ніч плакала й волала:

– Заради тебе я обернулася на віник і клямку, заради тебе пройшла стільки верст. Візьми свої залізні черевики, вони мені вже ні до чого!...

Але принц не чув її – він міцно спав.

Уранці дівчина вийшла дуже смутна і взялася перемотувати пряжу з веретена на золоту котушку. Хазяйській дочці це сподобалося, і вона попрохала навчити і її. Дівчина відповіла, що зробить це залюбки, хай тільки їй дозволять переночувати ще одну ніч у кімнаті принца.

Мати й дочка дозволили, але знову дали принцові снодійного, щоб він не прокинувся.

Дівчина знову, як і першої ночі, плакала й волала. Та цього разу принц прокинувся. Вони радісно обнялися. Дівчина розповіла про всі випробування, через які їй довелося пройти. А вранці вони разом вийшли на подвір’я. Побачивши їх, мати й дочка, що мали охороняти принца, гірко заплакали, боячись, що їх покарає король. Але принц сказав:

– Не бійтеся, ця дівчина звільнила мене від чарів. А ви живіть і далі разом з нами.

Отак і побралися принц із пастушкою. Розказують, що вони жили довго і мали багато дітей. І всі, хто жив із ними, також були щасливі.

Залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)