Чарівна скрипка (фінська казка)

***

Чарівна скрипка (фінська казка)

Три роки наймитував хлопець у жадібного хазяїна. Та коли настав час розрахунку, скнара простягнув наймитові всього три срібняки.

Поклав хлопець до кишені ті гроші та й пішов білим світом шукати щастя. Ішов, ішов лісовою стежинкою, коли назустріч йому – старезний дідусь.

– Чи не купиш у мене? – поцікавився він.

– А що у вас купити? – запитав хлопчина.

– Я продав би тобі рушницю,– сказав дідусь і простягнув юнакові зброю.

– Що я з такою іржавою і старезною робитиму? – завагався молодий наймит.

– Це чарівна рушниця,– пояснив дідусь.– Коли з неї вистрілиш у небо, неодмінно матимеш здобич, хоч і ніде не видно ні звіра, ні птаха. А втім, рушниці я не продав би, але скоро маю рушати на той світ, а там, ясна річ, зброя не потрібна.

Сторгувалися. Хлопець заплатив за рушницю один срібняк і рушив далі. Трохи згодом йому зустрівся ще один дідусь, який запропонував свою приношену мідну обручку.

– Не можу купити,– відбрикувався хлопець.– Маю лише два срібняки.

– Ну, давай один,– попрохав дідусь.– Це така обручка, що збереже руки, змусить говорити правду. Мені невдовзі помирати, а на тім світі ніякі речі не потрібні.

«Це може мені знадобитися»,– подумав хлопець і купив обручку.

Потому юнак зустрів і третього дідуся. Той запропонував купити вельми стару, потемнілу від часу скрипку.

– Ну що я з нею робитиму, коли не вмію грати? – заперечив юнак.

– Та я й не продав би своєї скрипки, але відчуваю, що кирпата свашка за плечима,– заговорив дідусь.– На ній гратиме кожен, хто схоче. Достатньо водити смичком по струнах – чутимуться всілякі чарівні мелодії. У цієї скрипки є ще така чаклунська сила, що змушує людину танцювати мимоволі, навіть юрма шпарко затанцює, як зачує музику.

Хлопець за останнього срібняка придбав скрипку та й пішов далі.

Тим же шляхом в одноколці трюхикав отой скупий господар, у якого хлопець наймитував. Наздогнавши парубка, він зупинив коня і запитав:

– У тебе гроші ще є?

– Немає,– відповів хлопець.– За цей час я придбав кілька чудових речей.

Хазяїн поцікавився покупками, а коли дізнався, на що наймит витратив гроші, став дорікати:

– Я гадки не мав, що ти розтринькаєш гроші на такі дурнички. Цей непотріб не вартий трьох мідяків.

– Отакої! – вигукнув хлопець, підняв рушницю вгору і бабахнув.

Тієї ж миті на шлях гепнулося десять чималих качок.

У хазяїна очі полізли на лоба, коли побачив таку здобич, і він відразу ж зрозумів, що рушниця чарівна. Почав торгуватися, щоб купити її. Спершу юнак одмовлявся, та коли господар добряче напосів та ще запропонував за диво-зброю золоті монети, все-таки продав.

Скупердяга почав негайно стріляти в небо, але не збив жодної качки. Рушниця, потрапивши до рук багатія, втратила чарівну силу.

У страшенній люті хазяїн стрибнув в одноколку, щоб звідти пошмагати хлопця. Одначе тут показала свої чари скрипка: якась невідома сила запально водила смичком по струнах.

Почулася весела полька, і господар пішов у танок. Він довго танцював безперестанку, аж зуби вишкірив, поки знесилений вскочив у колючий шипшиновий кущ і тепера ніяк не міг звідти виборсатися.

А хлопець стрибнув на воза, схопив віжки і покотив собі далі – лиш курява за ним здійнялася.

Відтоді колишній наймит став неперевершеним скрипалем. Обійшов усі села й міста, розбагатів. Купив собі лаковані чоботи, капелюха з пір’їною, нові штани й сурдута.

Нарешті він дістався королівського замку. Чував, що в короля три доньки на виданні, ось і вирішив одну з них узяти собі за дружину.

Він прийшов до володаря і сказав про свій намір.

– Так, є в мене дочки,– відповів король.– Спитай у найстаршої, чи погодиться піти за тебе.

Подався хлопець на розмову до найстаршої. Оскільки був уважний та гречний, сподобався королівні, а небавом одяг їй на палець обручку – свою третю чарівну річ, ту саму мідну обручку, яка змушує говорити щиру правду.

Він запитав у дівчини:

– Чи тебе коли-небудь хтось голубив?

Королівна заперечливо похитала головою, проте її уста мовили:

– Двічі, тільки двічі мене приголубив колись чужоземний принц.

Не підійшла музиці дівчина, яку голубили інші, і незабаром він одяг чарівну обручку середульшій королівні.

– Ну, а тебе хто голубив? – запитав хлопець.

– Лише один раз мене голубив чужоземний принц,– зізналася дівчина.

– І ти мені не пара,– сказав колишній наймит і торкнувся обручкою пальця наймолодшої королівни.

– Може, й тебе вже хтось голубив? – суворо поцікавився.

– Мене й пальцем не торкався жоден чоловік! – пирхнула найменшенька.

Оце й пара чудовому скрипалеві! Вирішили справити з дівчиною весілля.

Але старші сестри вельми розлютилися, що хлопець випитав їхню таємницю. Вони побігли скаржитися батькові, що скрипаль їх знеславив, і вимагали скарати хлопця на горло.

Король погодився з проханням дочок і звелів повісити хлопця.

Королівське слово – закон. Отже, юнака схопили, зв’язали за спиною руки й привели до шибениці.

Вся челядь і юрми людей зібралися на це видовище.

З’явився кат із зашморгом у руках і за мить накинув мотузку на шию колишнього наймита. Тоді хлопець попрохав дозволу на останнє бажання.

– Я – музика,– сказав він.– Дайте мою скрипку, хочу зіграти на прощання польку.

– Останнє бажання засудженого на смерть сповняють,– мовив король.– Хай заграє на свою скрипку.

Той жадібний хазяїн, котрому якимось чином вдалося вибратися з колючого шипшинового куща, прошмигнув крізь натовп і вигукнув:

– Ради Бога, не давайте цьому негідникові скрипки! Я так витанцьовував під її цигикання, що й штани порвав.

– Що обіцяно, треба сповняти,– кинув король.

– Ну, тоді прив’яжіть мене до дерева, щоб я від танцю не пошматував собі одіж на лахміття,– попрохав скупердяга.

Тож прив’язали його до стовбура. Хлопцеві подали скрипку, й заходився він грати. Виводив краще, ніж раніше, і вся челядь, увесь люд несамовито затанцювали. Застрибав у танці й король. Кат заціпенів на місці, бо, танцюючи, так заплутався у мотуззі, що не міг уже відійти од шибениці. Скрипаль грав, а люди танцювали все завзятіше. І прив’язаний до дерева господар не міг опиратися голосу чарівної скрипки – вовтузився туди-сюди, розтер собі спину до крові, бо пута ослабли.

Хлопець грав та грав, і весь люд танцював до запаморочення. А юнак зістрибнув з помосту, де стояла шибениця, схопив на руки найменшу королівну, посадовив у карету, вйокнув на коней, і помчали вони битим шляхом шукати щастя-долі.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)