Брати-умільці (киргизька казка)

***

Брати-умільці (киргизька казка)

Було колись у однієї жінки семеро синів. І кожен з них вирізнявся якимсь особливим умінням. Закортіло матері дізнатися, чиє вміння важливіше, і запитала вона в синів.

Старший син відповів:

– Я можу вбити чорного птаха-велетня, коли він ще так далеко, що здається жайвороном у небі.

– Я бачу на землі навіть слід мурашки, що пробігла ще сім років тому, – каже другий.

– А я,– каже третій син,– тільки погляну на долоню і вже знаю все, що діється на цьому й на тому світі.

Надійшла черга четвертого сина.

– Я в одну мить можу зробити великого корабля, – сказав той.

– А я, коли зголоднію, можу із землі добути такі страви, яких тільки душа забажає,– запевнив п’ятий.

Шостий син каже:

– Я по воді бігаю, як по землі, тільки курява за мною стелиться.

– А я, – обізвався й найменший,– коли несподівано з’явиться ворог, тільки скажу: «Чорна земле, розступися!» – і земля розступиться.

Мати раділа, що в неї діти такі спритні, але чиє уміння найважливіше, не могла сказати. Довго сперечалися брати, бо кожен вважав, що його власне вміння найпотрібніше в житті. Мати порадила синам піти у місто до хана Болбоса. Хлопці послухалися материних слів й одразу вирушили в путь.

Семеро юнаків саме підходили до міста, КОЛИ там зчинився страшний переполох.

– Що там могло скоїтися? – дивувалися хлопці. – Може, у місті ворог? Треба запитати кого-небудь.

Аж бачать, іде старенький дідусь. Хлопці привіталися чемно та и питають, що трапилось у місті. Дідусь і розповідає:

– Уночі, коли всі поснули, зникла єдина донька хана Болбоса. Хан звелів усім шукати її повсюди. Якщо донька не знайдеться – кари нікому не минути. Тому й полякалися люди, бо де ж їм ту ханову доньку знайти. Йдіть на пошуки й ви.

Брати порадилися між собою і вирішили знайти ханову дочку. Та один з братів завагався:

– Ми ж не ясновидці, як же нам відшукати її?!

– От непутящий! – вигукнув старший син,– А чи не ти хвалився матері: «Бачу на землі навіть слід мурашки, що пробігла ще сім років тому». Ану, придивися, куди веде слід.

Той роздивився навкруги та й каже:

– На землі сліду нема. Певно, ханова дочка летіла.

Тоді встає інший з братів:

– А хто хвалився, що як тільки подивиться на долоню, то вже й знає, що діється на цьому й на тому світі? Ану дізнавайся тепер, де ханова дочка.

Той хлопець примружився, подивився на долоню та й каже:

– Дочку хана Болбоса несе чорний велетень-птах хана Тойбоса.

Почувши це, хлопці вирушили в дорогу.

Йшли вони, йшли та й вийшли на берег моря. Втомились і зголодніли добре. Той брат, що страви відшукує, пошептав щось, і, мов із землі, вродилося масло, хліб і три баранчики. Приготували хлопці плов, а тим часом той, що в одну мить може корабля зробити, змайстрував великого корабля. Попоївши, брати посідали на корабель і вирушили до міста хана Тойбоса.

Хан Тойбос якось побачив уві сні доньку хана Болбоса, закохався в неї, отож послав по красуню свого чорного птаха-велетня. Так потрапила дівчина до рук зажерливого хана Тойбоса.

Брати саме підпливали до міста, коли донька хана Болбоса в оточенні сорока дівчат спускалась до моря на прогулянку. Тоді той, що по воді бігає, вистрибнув з корабля і побіг по воді, як по землі, що курява аж до неба встала. В одну мить він наздогнав дівчат, підхопив на руки доньку хана Болбоса й приніс її на корабель. Брати повернули назад.

Хан Тойбос, дізнавшись про цю подію, послав навздогін за хлопцями свого чорного велетня-птаха. Та тільки-но той показався ще так далеко, що здавався жайворонком у небі, найстарший брат-мисливець прицілився добре й вистрілив. Чорний велетень-птах упав коло юрти хана Тойбоса. А хлопці тим часом пристали до берега й вийшли на сушу.

Тоді хан Тойбос послав на хлопців військо, та як тільки вояки підійшли ближче, найменший з братів гукнув:

Брати-умільці (киргизька казка)

– Чорна земле, розступись!

Земля розкололась, і хлопці пішли під неї.

Вояки хана Тойбоса повернули назад. Начальник війська каже ханові Тойбосу:

– Мій повелителю! Той, хто забрав у тебе дівчину,– не людина. То Азраїл, всесильний ангел смерті. Хто ж інший може бігати по воді, як по землі, що тільки курява стелиться! Хто ж інший може вбити великого, як гора, чорного велетня-птаха, коли той ще так далеко, що здається жайворонком у небі! І в кого іншого вистачить сили розколоти землю й піти під неї?

Хан Тойбос, почувши такі слова, дуже злякався й заприсягся не бути таким загребущим та заздрісним.

А семеро братів, які пішли під землю, надумали вийти на поверхню аж коло юрти хана Болбоса. Як загриміла, задвигтіла земля, жителі міста полякалися й повтікали в гори.

Вийшли хлопці на поверхню, а в місті – нікогісінько. Брати привели дівчину додому, посадили відпочити, а самі розвели вогонь і заходилися готувати їжу. Хан, побачивши дим біля своєї юрти, звернувся до народу:

– Хто з вас піде до міста подивитися, що там робиться?

Але ніхто не хотів іти, і хан послав до міста бідного сироту. «Нікому за мене заступитися, то й нікому буде за мною журитися. А не піду – то тут загину»,– подумав сирота й подався до міста. Підійшов він до великої юрти і бачить: семеро юнаків варять собі м’ясо, а на почесному місці сидить ханова донька.

Зрадів сирота і мерщій назад до хана – за гарну звістку належить дарунок.

Хан Болбос разом з народом вийшов зустрічати свою доньку. Дівчина розповіла батькові, як її визволяли семеро братів. Хан, дізнавшись про особливе уміння хлопців, став просити їх до себе на службу. Брати погодилися з умовою, що хан відповість, чиє ж уміння важливіше.

Кажуть, що й досі хан Болбос ще не відповів братам-умільцям.

Залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)