Боролдой-мерген і його хоробрий син (алтайська казка)

***

Боролдой-мерген і його хоробрий син (алтайська казка)

З давніх часів, за сивої давнини жив на голубому Алтаї лихий Алмис.

Були в нього довгі чорні вуса, перекинуті за плечі, як віжки. Борода до колін. Очі налиті кров’ю. В роті – великі гострі зуби. На пальцях – гострі пазурі. Тіло вкрите густою шерстю.

Був Алмис лютий, нещадний. Нападав у лісі на мисливців, нападав у аілах на жінок, не жалів ні старих, ні малих діток.

І був такий дужий, такий хитрий, що ніхто не наважувався поборотися з ним. Як побачать Алмиса – хутчій утікають подалі та ховаються...

Не знали люди, що й робити. Казали:

– Алмис дужчий од нас! Хитріший од нас Алмис! Ніхто його не здолає, ніхто його не перехитрить. Треба терпіти, треба мовчати.

Так і терпіли всі, так і мовчали.

Жив у одному аїлі мисливець. Звали його Боролдой-мерген.

Дужий він був, хоробрий, розумний. Підуть люди на лови – ні з чим і повернуться. А Боролдой-мерген завжди зі здобиччю прийде: принесе і лисиць, і соболів, і горностаїв, і білок. Усі ліси, всі гори він обійшов.

Жоден звір його не чіпав, ніколи він у халепу не потрапляв, бо голову мав світлу, око зірке, а руку міцну.

От якось спустився зі своїх гір Алмис і прийшов до того аїлу, де жив Боролдой-мерген.

Заметалися люди від жаху, не знають, куди сховатися. А лихий Алмис схопив одне дитинча й назад у гори до себе пішов.

Поки Алмис поблизу був, люди від страху й слова мовити не сміли. А як пішов він – загомоніли, заплакали.

– В кого наступного разу забере дитину чудовисько? – плачуть матері.

І діти плачуть. І чоловіки мовчать, хмуряться.

Каже їм Боролдой-мерген:

– Не плакати слід, не ховатися. Треба вбити проклятого Алмиса, тоді всі житимуть без страху!

А люди відповідають:

– Не подужати нам Алмиса, не позбутися його. Ми ж не птахи – на небо не злетимо, не риби – у воді не сховаємося. Мабуть, доля наша така – погинути в пазурах та іклах проклятого Алмиса!

Похилився в журбі Боролдой-мерген. Гірко йому, кривдно йому. Подивився він на свого сина, думає:

«Не для того він народився, щоб його Алмис своіми гострими іклами розтерзав! І всі інші діти не для того народилися! Треба покінчити з лихим Алмисом, щоб матері більше горя не знали!»

А як це зробити?

Боролдой-мерген і його хоробрий син (алтайська казка)

Викликати Алмиса на бій не можна: Алмис не тільки одного чоловіка – весь аїл зведе. Та й не підуть битися з ним чоловіки: залякав усіх Алмис, хоробрості їх позбавив. І перехитрити Алмиса неможливо: завжди він насторожі, завжди про все здогадується.

Думає Боролдой-мерген, як од Алмиса людей порятувати, спокою не знаходить.

Довго він думав, багато дум передумав. Урешті придумав. До чого додумався – нікому про те не сказав.

Узяв він наймщніший лук, найгостріші стріли – спитав свого сина:

– Є в твоєму серці сміливість?

– Є!

– Чи є в твоєму серці співчуття до людського горя?

– Є!

– Тоді ходімо зі мною. Дорога в нас далека буде, на діло йдемо страшне. Не йти нам не можна.

Син ні про що не питав. Мовчки пішли.

Пішли батько з сином у гори, звідки спускався Алмис. Ішли вони хащами густими, здиралися на скелясті кручі, йшли вперед без стежки й нарешті вийшли до відкритого місця.

Там стояв високий пень, а поблизу росли кущі й дерева.

Нікого довкіл не було видно – ні звірів, ні птахів.

Тут Боролдой-мерген зупинився, зняв із себе весь свій бойовий обладунок і одяг його на пень. Дивиться хлопчик на батька, ні про що не питає. Батько біля пня вогонь розіклав.

Син дивиться, ні про що не питає.

Мисливець сказав синові:

– Сідай отут, біля багаття, і хоч би що сталося, нікуди не втікай.

– Не втечу!

– Страшно буде тобі, дуже страшно!

– Не злякаюсь!

– Ну, тоді сідай і жди.

Хлопчина сів біля багаття, а батько взяв лук і стріли й сховався у заростях. Мисливець сидить у кущах, хлопчина – біля багаття, навкруги нікого, тихо.

Довго так сиділи.

Раптом зашуміло, затріщало. Вийшов із-за дерев сам Алмис: чорні вуса на плечі закинуто, очі кров ю налиті, гострими іклами клацає. Побачив хлопчика біля багаття – заревів од радості.

Потім на пень поглянув, він йому здався мисливцем, засміявся:

– Гей, чоловіче, віддай мені твого сина! Адже ти не посмієш його захищати!

Боролдой-мерген і його хоробрий син (алтайська казка)

З цими словами кинувся Алмис до багаття.

Біжить – борода за вітром полощеться, поли шуби метляють. Підскочив, а хлопчина за пень одбіг. Алмис – за ним, а хлопчина круг пня бігає. Не може Алмис його схопити.

Тут Боролдой-мерген зловчився, пустив стрілу, і його гостра стріла вцілила в груди Алмису. Заревів, загарчав Алмис. Від його реву дерева гнулися, каміння репалось і з гір скочувалося. Розлютився Алмис, та раптом упав на землю. Підійшов Боролдой-мерген, бачить – убитий лихий Алмис.

Погукав Боролдой сина, сказав:

– Ходімо!

І пішли вони в свій аїл.

Коли прийшли, Боролдой-мерген сказав людям:

– Діти наші виростуть. Матері житимуть без страху. Нема більш Алмиса, убито його.

– Хто його вбив? – запитали люди.

– Я.

– А навіщо ти брав з собою малого сина?

– Він був за принаду для Алмиса.

Більше Боролдой-мерген нічого не сказав і ввійшов до свого житла.

Так позбулися алтайці свого давнього й лютого ворога.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)