Білокоров (українська народна казка)

***

Білокоров (українська народна казка)

У тата й мами була дочка. І нагуляла собі дитину. Народила хлопчика. Та віднесла його в ліс і лишила там, маленьку дитинку. А сама пішла додому.

Надходить до цего хлопчика біла корова. Зачала корова на цего хлопчика дихати, вгрівати його. І лягла біла корова коло хлопчика, присунулася до него, і хлопчик зачав ссати її. Ссав він три тижні і за той час уріс такий, ніби йому було десять років. Наближається осінь. Каже йому корова:

– Білокоров, там під ялицею є роскаль. І сокира. Зарубай зруб, щоби ми мали приміщення. Бо буде зима.

Білокоров пішов найшов роскаль, найшов сокиру і побудував зруб. І біла корова плекала його у тім зрубі піврік. А в піврік каже:

– Ану бери хитай цего дуба.

Похитав Білокоров дуба – не годен ще. Плекає його корова ще піврік.

– Бери, – каже, – ще раз цего стовбура і рви його. Попробував він рвати, а він ще не годен. Плекає його корова ще піврік. І так плекала його півтора року.

– Ану тепер ловися за цего дуба.

Він ймився за дуба й вирвав його з коренем. І забив його гіллям у землю. Тоді сказала корова:

– Слухай, Білокоров. Ти вже маєш повну силу. Я тебе виплекала. Тепер я вже тебе, Білокорове, лишаю. Вже ми двоє розходимося. Іди до того дуба, він дуплавий. У дубі найдеш рушницю і то-пір. Такий топір тяжкий, що треба волами везти. І така рушниця тяжка.

Приходить Білокоров до дуба, взяв з дуба рушницю і взяв топір. Рушницю через плече і пішов у гори високі. Іде він, дивиться, чоловік тре камінь руками.

– Ти як називаєшся?

– Трикамінь. А ти як?

– Білокоров. Питає Білокоров:

– Ти будеш мені товариш?

– Буду.

Далі пішли вони оба разом. Ідуть, дивляться, чоловік зсуває гори руками.

– Добрий день! Що ти тут робиш?

– Гори зсуваю докупи.

– Як ти називаєшся?

– Суньгора. А ви як називаєтеся?

– Я – Білокоров.

– А я, – каже, – Трикамінь.

– Ти будеш нам товариш? – питає Білокоров.

– Буду.

Вже їх є три. І пішли вони разом. Заходять у великий степ. У степу великий двір. І зайшли ці три силачі в той двір. Каже Білокоров Трикаменеви:

– Ти йди дров. Каже Суньгорі:

– Ти вари їсти.

А Білокоров іде на польовання. Суньгора нарубав м’яса у великий котел. Їда вже доварюється. Хтось гримить у двері:

– Утвори мені двері!

Суньгора втворяє двері, входить дідо, здоровий, бородатий.

– Давай мені їсти, – каже дідо Суньгорі.

– Я тобі їсти не дам, бо як прийдуть хлопці, що я їм дам?

– Давай їсти, бо я зараз буду тобі на грудях їсти, – каже дідо Суньгорі.

Тоді імив дідо Суньгору за груди і кинув на землю. Та зняв котел з вогню, поставив йому на груди і геть виїв, котел порожній лишив. І пішов собі дідо.

Суньгора встає попарений, знов нарубує м’яса й варить, бо ті хлопці зараз прийдуть їсти. Приходить Трикамінь, приносить дрова. Приходить Білокоров з польовання і приносить три олені. Питає Білокоров Суньгору:

– Що ти, не зварив ще їсти?

– Та, – каже, не зварив, бо дуже тверде м’ясо. Тоді каже Білокоров:

– Трикамінь, вари їсти. А ти, Суньгора, йди дров, а я йду на польовання.

Трикамінь лишень їду доварює, гримить хтось у двері.

– Втвори двері мені!

Утворив Трикамінь, входить дідо.

– Давай їсти.

– У мене для тебе їсти нема, бо зараз хлопці прийдуть.

– Давай, бо я в тебе зараз на грудях виїм, – каже дідо Трикаменеви.

Трикамінь не дає. Дідо Трикаменя за груди, кинув на землю, котел з вогню поклав на груди, виїв їду і пішов. Трикамінь не має що робити, нарубує нового м’яса і знов варить їсти.

Приходить Суньгора, приходить Білокоров. Питає Білокоров:

– Та що ти, ще не зварив їсти?

– Та ні, – каже, – ще не зварилося.

І нічого не каже правди Білокорову. Каже Білокоров:

– Ти, Трикамінь, іди на польовання, ти, Суньгора, йди по дрова, а я лишаюся їсти варити.

їда доварюється. Стукає дідо в двері.

– Втвори мені двері!

– Втвори собі, – каже Білокоров.

– Я тобі кажу, втвори мені двері!

– Втвори собі, – далі говорить Білокоров. Дідо вже сам двері втворяє.

– Білокоров, що ти такий мудрий? – каже дідо. – Давай їсти, бо я зараз буду їсти тобі на грудях.

Білокоров каже:

– Для тебе в мене їди нема.

Дідо ймив Білокорова за груди, а Білокоров діда за бороду їмив і підоймив діда вгору. Та взяв свій топір, приніс діда до дуба, розколов дуба і бороду дідову в дуба. Топір витягає, дуб дідови бороду їмив. І лишив Білокоров діда в дубі та й пішов собі їсти варити.

Приходять Трикамінь і Суньгора.

– Їда готова? – питають Білокорова.

– В мене, – каже Білокоров, – готова. А тепер ви признайтеся, хлопці, що з вами було. Чому ви їду не могли зварити? Вам дідо їв на грудях? Ви не силачі, хлопці, – каже Білокоров.

Попоїли всі три, і сказав Білокоров:

– Ану йдіть, хлопці, зо мною. Будете щось видіти. Хто вам, – каже, – їв на грудях? Отого й будете видіти.

Пішли всі три дивитися до того дуба. Приходять – дуба нема і діда нема. Пішов дідо з дубом у присподню, в споди. Каже Білокоров:

– Біда, хлопці. Мусимо йти в споди.

І Білокоров іспускає в споди Трикаменя, Суньгору і себе самого попускає, і вони все йдуть униз. Вони перше видовбали з дуба корито і прив’язали до того корита воловоди. І спустилися вони в тому кориті в споди, а там другий світ. Є там сади файні, яблука достигають. І є двір файний. Входять туди, а там дід з дубом. Борода в дубі. Каже той дідо:

– Білокорове, пусти мене з цего дуба.

– Зараз, почекай трохи.

Пішли вони, Білокоров, Трикамінь і Суньгора, в той двір роздивитися, що там є. Входять в той двір, а там три дівчині. Одна циганка, друга попівна, а третя панська. Питається Білокоров:

– Відки ви тут, дівчата, прийшли?

– Нас, – каже, – цей дідо Ірод забрав сюди. Каже Білокоров:

– Моя дівчина буде циганка. Попівська – Суньгорі, а Трикаменеви – панська.

Тоді каже Білокоров циганський дівчині:

– Я зараз пускаю діда Ірода з дуба. Ми будемо з ним боротися на залізнім току. Мені треба дати цебер води дужчої, а дідови Іродови слабшої.

І пустив Білокоров діда з дуба. Дідо каже:

– Добре, що ти мене пустив, Білокоров. Тепер будемо боротися. Ти відци вже не підеш, – каже дідо Білокорову.

Циганська дівчина дала цебер води Білокорову і цебер дідови. Імилися вони оба боротися, Білокоров з дідом. Білокоров забив діда в залізний тік по коліна. І топором діда вбив і в той тік залізний приплескав. Тоді сказав хлопцям:

– Суньгора і ти, Трикамінь, беремо дівчат і йдемо на той світ. Най сідають у корито ці три дівчині і сідайте ви два. І беріть мою рушницю. Я вас туди витягну. А ви мене потому витягнете, як вийдете на той світ.

Тоді Білокоров витяг їх на той світ. Вони спускають відти корито знов у споди. Тягнути Білокорова. А Білокоров найшов такий камінь, як він самий, затяжкий і поклав той камінь у корито. І тягнуть відти Трикамінь і Суньгора. Витягли той камінь до середини тої діри. Думали, що тягнуть Білокорова. Білокоров уступився геть від тої діри. А Трикамінь і Суньгора пустили відти камінь назад. (Думали, що пускають Білокорова). Камінь упав і так розсипався, що й кусків не осталося. Кажуть Трикамінь і Суньгора:

– Уже Білокорова нема. Уже ми два будемо найсильніші в світі. Трикамінь і Суньгора забирають усіх дівчат і їхають до пана й до попа женитися. Приїхали і вже будуть робити весілля. А ту дівчину-циганочку, що мав брати Білокоров, будуть мати за служницю.

Заплакав Білокоров, як пустили вони каменя. «Відци на той світ уже не вийду», – подумав він. Та й пішов лісами й пущами на тому світі. Іде, чує, щось пищить. А там пищать змієнята малі. Бо підсувається крокодил тих змієнят виїдати. Білокоров того крокодила вбив. Тоді змієнята кажуть:

– Білокорове, ховайся, бо зараз мама прийде і тебе з’їсть. Приходить змія, мама тих змієнят.

– Хто вас, діти вборонив? – питає.

– А ви його не з’їсте, як ми скажемо?

– Ні, – каже.

– Чоловік генде схований, Білокоров. Він нас оборонив. Каже змія Білокорову:

– Виходи відти. Що ти хочеш за те, що ти мені діти вборонив? Каже Білокоров:

– Нічого не хочу, лиш винеси мене на той світ.

– Ой, Білокорове! – сказала змія. – Воліла би дітей не видіти, як я маю тебе нести на білий світ. Але буду нести. Шукай дванадцять цебрів води і дванадцять волів.

Білокоров то все найшов, вона на себе поклала, Білокоров сів. І сказала вона йому:

– Подивлюся в лівий бік, цебер води давай мені, подивлюся в правий – вола давай.

І почала вона нести його вгору, у ту діру. Подивиться вона в лівий бік, дає води цебер, подивиться в правий бік – вола. Ще є кавалок діри на той світ, подивилася в лівий бік – нема води, подивилася в правий бік – нема вола. Він тоді втяв кавалок свеї литки і кинув їй в рот. І винесла його наверх, на цей світ.

Питає змія:

– Що ти за м’ясо мені дав, таке добре? А. він каже:

– Я втяв кавалок литки. Тоді сказала змія:

– Якби я була знала, що таке з тебе м’ясо добре, Білокорове, то була б тебе з’їла під землею.

І вона виплюнула м’ясо і притулила йому до литки назад. І то зцілилося. Білокоров дужий, та як був. Розлякувалися вони, змія полетіла в споди, а Білокоров пішов.

Іде Білокоров полями, слуги пасуть худобу.

– Що така веселість у селі, фани повивішувані? – питається в слугів Білокоров.

– Тут, – каже, – два силачі женяться. Сьогодні весілля в попа та й у пана.

Білокоров іде на весілля до Трикаменя й Суньгори. Приходить він там, а Суньгора й Трикамінь говорять:

– Би ви тут не пускали ніяких дідів.

Суньгора й Трикамінь сидять собі з молодими жінками за столом. А на столі перед них Білокорова рушниця. Ту рушницю несли вони оба, Трикамінь і Суньгора, бо оден не міг нести. Така «легонька» та рушниця була.

Виходить циганочка надвір, а Білокоров уже коло двора. Циганочка пізнала його та й каже:

– Ідіть у хату, я вам дам їсти.

Увійшов Білокоров, дивиться, за столом сидять Трикамінь і Суньгора. Питаються весільні:

– Що це за рушниця, хто з неї стріляє? Кажуть Суньгора й Трикамінь:

– Лиш Білокоров з цеї рушниці стріляв. Але, – Білокорова вже нема. Більше ніхто з неї не стріляє.

А Білокоров, перебраний на діда старого, каже:

– Дозвольте мені на цю рушницю подивитися. Я ще такої рушниці не видів.

– Що ти, – каже, – діду, годен? Лиш оден Білокоров з цего стріляв.

Кажуть весільні:

– Та най подивиться дідо.

Дідо приходить та й рушницю в руки! Здоймив. Суньгора й Трикамінь уздріли це та й кажуть:

– Ого! Це Білокоров. Тоді сказав Білокоров:

– Ви думали, що я загинув? Що ви мене пустили в споди́? Тоді взяв він їх за руки, вивів обох надвір і повів на площу. І з тої рушниці їх розстрі́лив. І взяв циганочку за жінку. А ті дві дівчині пішли до своїх татів.

Я був у Білокорова на весіллі, пив, гуляв, набувався. І пішов до Радовець, купив дірявий горнець, та й байці конець.

Залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)