Баба, чорт і циган (українська народна казка)

***

Баба, чорт і циган (українська народна казка)

В однім селі жила баба, сама-самітна. Взяла вона курмеї в руки та й пішла до лісу по дрова. Набрала дров, нав’язала в курмеї, поклала на плечі. Оден кінець дров на плечах, а другий ззаду везеться за нею. Іде вона з гори, везе ті дрова, і нараз її щось сперло. Баба обглянулася назад, чи хтось її не тримає – нема нікого. Тягне вона далі. Знов її спирає щось. Вона зверла в’язку з плеч, дивиться, чи щось не зачіпає її по дорозі. Ні, дорога вільна. Взяла в’язку на плече та й везе далі. Аж тут нараз підбігає до неї якийсь чоловік.

– Ану дай мені в’язку, я тобі поможу нести. Несе той чоловік в’язку, несе. Та й питається баби:

– Де твоя хата? А баба каже:

– Ади, генде видко вже мою хату.

Доніс чоловік ті дрова, вер перед хати. Та й увійшли обоє з бабою в хату. Баба пішла до печі поратися, а той чоловік сів на лавицю.

А це було вже перед вечором. Баба зварила їсти, сіли вони обоє та й попоїли.

Баба полізла на піч, а той чоловік витяг з-за ременя люльку, десь до сто сантиметрів задовгу. Набив тютюну, витяг кресало та й кремінь. Та й губку. Запалив фест кавалок губки, забив у люльку та й зачав курити. Накурив повну хату диму, що баби на печі й не видко.

Баба каже:

– Пішов би ти до дідька з твоїми димами, я світу не вижу. А він каже:

– Я дідько й є.

Але баба подумала, що він то на жарт сказав. Закрилася баба на печі клу́нтям та й до рана мучиться, не спить. Бо той цілу ніч курить.

Розвидлося надворі, баба каже до чоловіка, що сидить на лавиці:

– Ти чого, дідьку старий, не спав сеї ночі? А він каже:

– Я ніколи вночі не сплю, відколи я на ногах.

Бабі дало дуже джє́ху. Та й думає вона: «Як цего дідька з хати збути?»

Вийшла баба надвір, а той за нею. Та й стали говорити. Каже баба цему чоловікови:

– Іди собі геть, відки прийшов, бо я йду від хати.

А він нічого не каже. Іде сусідня жінка попри них обох.

– Ей кумо, поздоровляю вас із чоловіком!

– Та йдіть геть, кумо, я не хочу ніяких чоловіків, я вже старша жінка.

– Нічого, нічого, кумо, дай Боже, аби кожний мав пару. Аби мала пару й та, що в корчі.

А то, знаєте, лиш гадина в корчі сидить.

Та й пішла та кума. А цей чоловік каже бабі:

– Я хочу з тобою укупі жити.

– Забирайся мені геть від хати, іди собі до дідька, аби я тебе не виділа, – каже баба. А він каже:

– Полюбиш, полюбиш мене, як я принесу тобі золоті кугутки́ від царської дочки.

– А ти як можеш узяти від неї золоті кугутки, як вона в царських палатах сидить?

– Як вона буде спати, я тоді в неї здійму.

– А ти як до неї доберешся, як там варта?

– Я вночі прийду, мене ніхто не буде видіти.

Здоймився він у повітря і полетів просто в царські палати. Дочка саме тоді спала в палаті. Хохнув він на ню ротом, аби вона ще твердіше заснула. Здіймив з неї золоті кугутки та й перстені, затис у жменю та й летом до баби.

– Маєш, бабо, подарунок від мене, лиш жий зо мною. А баба каже:

– Нащо мені цего? Я стара до цего. А той розлютися:

– Хоч-не-хоч, а жити з тобою я буду. Баба й собі розлютилася та й каже йому:

– Якщо ти убереш через голову штани, то я тоді буду з тобою жити. Чорт (а то був таки чорт) стяг з себе штани та й тягне їх на себе почерез голову, тягне – то нікуди не йде. Чорт розлютився та й каже бабі:

– Ну, я твоє завдання не міг виконати. Я від тебе відійду, але не надовго.

Та й чорт щез. Баба залишилася сама вдома. Зраділа, що збулася чорта з хати. Та й жиє собі та й все думає: «Десь прийде моя біда знов». Думала, думала та вже й призабула про свого чорта.

Пройшов рік. Баба йде знов у ліс по дрова. Набрала в’язку дров, зав’язала курмеями та й не годна відорвати її від землі. Лишила ті дрова та й втекла до хати. Та й пішла собі в опліт взяти сіна козі.

Набрала і не може то сіно понести до хати. Дуже тяжкою вагою їй то стало. Взяла козу з хліва та й повела до того сіна, аби коза там їла, бо вона голодна. Коза їсть то сіно, їсть. Та й з’їла весь той оденок. Та й стала та коза така велика, як гора. Баба дуже напудилася та й втекла в хату. Подивилася, а в хаті всі стіни обмуровані залізом.

Великої шкоди завдає чорт бабі. Баба побігла до свеї куми на пораду.

– Порадь мене, кумочко, що маю робити. У мене в хаті запанував чорт. Отой «чоловік», що ти казала, як ішла попри нас. Ти казала: «Щоби бог дав пару і тій, що в корчі». А то не чоловік, то чорт, – каже баба кумі свої.

Каже кума:

– О, як так, то велика біда в тебе. Мусиш піти до цигана. Циган мудрий чоловік, порадить тебе, як маєш робити.

Пішла баба до цигана, все розповіла йому про свою біду. Та й каже циган бабі:

– Що мені дасте, як я вижену чорта з вашої хати?

– Дам тобі золоті кугутки й перстені з самої царської дочки. Дуже втішився циган, що такі дорогі річи буде мати.

– Ідіть до хати, а я ввечір до вас прийду.

Наробив циган у свої кузні сильних ланців, зробив молот важкий, то все взяв на плечі та й іде до бабиної хати. Увійшов, вер серед хати молот, ланци та й сказав бабі:

– Ви мусите піти проживати в іншу хату. Ідіть собі, до кого хочете, бо я мушу бути у вашій хаті сам.

Пішла собі баба до свеї куми. Питається кума в баби:

– А що, ви були в цигана?

– Була, була. І він є вже в мої хаті. І сказав, щоби я переховувалася в іншій хаті.

– Нічого, нічого, – сказала кума, – будете в мене, скільки треба.

Сидить циган у бабиній хаті та й ночує там. Аж тут нараз опівночі страшна буря завелася. Чує циган великий тупіт на бабиному подвір’ю. Нараз отворяються двері і входить страшний чоловік.

– Що дієш, чоловіче? – спитав цигана.

– Та, ади, не видиш? Ланци кую. А циган таки ланци перебирав.

– Що думаєш робити з цими ланцами?

– Казала мені ця домашня баба, що мала чоловіка. Але той чоловік хати не тримається. А вона рада би з ним жити. Мушу я того чоловіка зв’язати ланцами. Щоб він тримався хати. Вона мені за це повбіцяла золото дати.

Чорт сказав:

– То я її чоловік. Куй мене.

Циган обперезав чорта ланцами від ніг до голови, взяв великий штифт, забив молотом серед хати в землю, прив’язав до того штифта чорта та й закляв:

– Щоб ти цеї хати не попустився, поки тут не здохнеш.

А сам вийшов з хати, обмастив знадвір’я глиною вікна, запрутив двері та й пішов до тої куми, що в неї баба пересиджувала. І сказав бабі:

– Не журіться, я вже чорта закував навіки. Лиш ви мусите ту хату свою покинути навраз. Бо коли будете відвідувати свою хату, то погинете.

– Добре, – сказала баба циганови, – я пережию де-небудь.

– Давайте мені плату, – сказав циган.

Баба витягає з пазухи хустину, розв’язує та й подає циганови кугутки та й перстені. Циган бере в руки, і прикувалися ті кугутки та й перстені циганови до рук, що циган не годен руки підоймити. Йойкнув циган:

– Що це мені сталося?! Я вже не зароблю на кавалок хліба, не зможу дітей своїх прогодувати.

Та й пішов циган до хати плачучи. Вийшла з хати циганова жінка, подивилася на чоловіка свого, а чоловік руки тягне землею, не годен їх підоймити. Питається жінка в цигана:

– Що з тобою сталося?

І він геть усе їй розказав, як то було. А жінка йому на то сказала:

– Аби ніколи не тішився чужим золотом, бо чуже золото очима вилазить.

Залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)