Агент 019 (Олег Шелепало)

***

Агент 019 (Олег Шелепало)

Від самого ранку йшов дощ. Батьки ще вчора поїхали в село, друзі, чомусь не заходили, а різні ігри вже так набридли, що далі нікуди. Тож сидячи на підлозі, Едик другу годину складав з конструктора корабель і другу годину в нього нічого не виходило. Врешті покинув це заняття і пішов на кухню. Хотів налити собі компоту, але банка з вишнями вирвалася з рук і розлетілася на друзки.

Настрій упав остаточно. Та саме в цей час задзвонив телефон:

– Це учень третього класу Едик Величко? – почув у трубці.

– Так, – відповів хлопчик.

– Працює дистанційний індикатор настрою, – продовжував голос. – У твоїй квартирі зареєстровано критичні величини: десять балів нудьги і вісім одиниць невезіння. Чекай нашого агента...

Едик ошелешено подивився на телефон, потім сів на диван і спробував зосередитись.

В цей час у коридорі пролунав дзвінок, і він поспішив до дверей. А за порогом побачив усміхненого хлопця років дев’яти.

– Мене звуть Костиком, – представився той, – прибув за терміновим викликом.

– Але я нікого не викликав, – здивувався Едик.

– Це не має значення. Дозволиш увійти? – і не чекаючи згоди, переступив поріг.

Збитий з пантелику несподіваним вторгненням, Едик лише кліпав очима.

– О, я вже знаю, що ми будемо робити, – ще в коридорі мовив хлопець. – Приберемо в квартирі. Згода?

Едикові не хотілося що – небудь робити, але Костик вже закотив рукави, і відмовлятися було пізно. За якийсь час пілога, меблі і навіть посуд блищали, немов новенькі.

– Тепер можна й погуляти, – задоволено потер руки гість.

– Але ж там дощ.

– Хіба це дощ? Легенька мряка.

Едик тепер уже легше піддавався настроєві нового товариша і рушив за ним у двір.

– Вперед! – весело вигукнув Костик, підставляючи обличчя дощеві.

– Куди? – запитав Едик.

– На вокзал, – хитро посміхнувся Костик, – зустрічати твоїх батьків.

Підозірливо зиркаючи на товариша, Едик швидко крокував поруч. Та, врешті, не втримався.

– Звідки ти так багато про мене знаєш?

– Ми все знаємо.

– Ми?!

– Авжеж. Ми – це служба доброго настрою... Наші індикатори приймають хвилі радості і суму з усього міста. А потім підключаємось до роботи ми, агенти... Це так цікаво. Та й у самого все ліпше виходить, коли іншим допомагаєш. Я агент 018, і працюю зовсім недавно.

– Але...

– Хочеш спитати, як я дізнався про батьків? Дуже просто, у тебе на календарі записано. Мабуть для пам’яті.

– А я б так зумів? – несподівано вихопилося у Едика.

– Звичайно.

– Але як вас знайти?

– Ми самі тебе розшукаємо. – Запевнив Костик. – А тепер зайди в магазин і купи квітів...

Хвилин за десять по тому хлопчики прийшли на вокзал.

– Мамо, тату! – кинувся до батьків Едик. – А ми вас зустрічати прийшли.

– Спасибі, хлопчику. – пригорнула його до себе мама. – Ти сьогодні такий уважний. Тільки хто це – ми?

– Ми з Костиком. – Едик озирнувся, але Костика ніде не було. – Він же щойно... Ми разом...

Удома батькам знову довелося дивуватися.

– Ти справжній лицар, Едику, – похвалив тато. – Так гарно прибрав. Допоміг мамі.

Але той ніяково опустив голову, пішов у свою кімнату і знову взявся за так і не складений корабель.

Ще не встиг закінчити його, як у відхилену кватирку влетів паперовий літачок. Едик підняв його.

Еге, тут же щось написано!

“Довідка. – почав читати хлопчик. – Дана учневі третього класу Величкові Едику в тому, що він зарахований до Служби доброго настрою агентом 019”.

Тепер Едик вже не сумнівався в своїх силах. Відчував, що зможе виконати будь – яке завдання Служби.

Ось тільки б дочекатися першого виклику...

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)